Щиро кажучи, я зараз зовсім не можу зрозуміти своїх дітей, адже я зовсім інша людина і не звикла так жити, як вони.
Справа в тому, що моя донька з зятем та з двома своїми дітьми за останні гроші поїхали відпочивати в Карпати.
Я розумію, що часи непрості, втомилися, але щоб останні гроші зараз викидати на вітер, коли не знаєш, що буде завтра і чи буде у тебе на шматок хліба, то я такого зовсім не розумію, звісно.
Щиро кажучи, мої діти живуть зовсім небагато, нещодавно зовсім складний період у них був, дітей в вересні в школу готували, ледве одяг та канцтовари купили найнеобхідніші, я просила їх зберегти ці гроші.
Так склалося, що моя донька і її чоловік залишилися без роботи свого часу, Галина й досі не може роботу знайти.
Згодом зять знайшов підробіток, трохи відклали грошей для себе, я й раділа цьому.
А нещодавно донька заявила, що хочуть відпочити сім’єю в Карпатах. Життя таке непередбачуване, не знати, чи буде те завтра, тому вирішили поїхати відпочити сім’єю, цінності, бачте, у них змінилися, гроші зараз не головне.
Минулого року мої діти виплатили кредит за однокімнатну квартиру, планували її продати і взяти в кредит трикімнатну. Але ті гроші, які наскладали зараз ідуть на життя, про квартиру і мови зараз немає.
Діти мої гроші збирати не вміють, ще тиждень два до зарплати, а вони вже на макаронах синять. Я печу пироги, смажу котлети і несу їм це все. Донька дякую, діти радісні, але я пенсіонерка, багато купити не можу.
Першого числа, коли зять отримує зарплату, я прошу їх економити, щоб до кінця місяця вистачило, але вони живуть, як хочуть і числа 15 знову без грошей сидять.
Так і цього разу вийшло, поїхали відпочивати за останні гроші. Я розумію, що до родини, але бензин, харчування, все дуже дорого.
Я кажу доньці, що більш допомагати їм не буду, вона каже, що й не просила мене про це.
Але мені дітей шкода, онуків своїх, тому несу їм знову повні торби їжі, на яку витрачаю пенсію свою.
Я щомісяця на дітей і онуків пів пенсії витрачаю. Хоча донька не просить про це, але я не хочу, щоб вони сиділи голодні.
От що тут робити мені?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую