fbpx
Життєві історії
Нещодавно моя донька з зятем поїхали в Карпати за останні гроші. Я була дуже здивована, бо вони ж зовсім небагато живуть, у вересні ледь гроші на канцелярію дітям в школу назбирали. А моя Галина каже, що гроші зараз не головне, цінності змінилися. А мені онуків шкода, бо знову доведеться котлети їм носити

Щиро кажучи, я зараз зовсім не можу зрозуміти своїх дітей, адже я зовсім інша людина і не звикла так жити, як вони.

Справа в тому, що моя донька з зятем та з двома своїми дітьми за останні гроші поїхали відпочивати в Карпати.

Я розумію, що часи непрості, втомилися, але щоб останні гроші зараз викидати на вітер, коли не знаєш, що буде завтра і чи буде у тебе на шматок хліба, то я такого зовсім не розумію, звісно.

Щиро кажучи, мої діти живуть зовсім небагато, нещодавно зовсім складний період у них був, дітей в вересні в школу готували, ледве одяг та канцтовари купили найнеобхідніші, я просила їх зберегти ці гроші.

Так склалося, що моя донька і її чоловік залишилися без роботи свого часу, Галина й досі не може роботу знайти.

Згодом зять знайшов підробіток, трохи відклали грошей для себе, я й раділа цьому.

А нещодавно донька заявила, що хочуть відпочити сім’єю в Карпатах. Життя таке непередбачуване, не знати, чи буде те завтра, тому вирішили поїхати відпочити сім’єю, цінності, бачте, у них змінилися, гроші зараз не головне.

Минулого року мої діти виплатили кредит за однокімнатну квартиру, планували її продати і взяти в кредит трикімнатну. Але ті гроші, які наскладали зараз ідуть на життя, про квартиру і мови зараз немає.

Діти мої гроші збирати не вміють, ще тиждень два до зарплати, а вони вже на макаронах синять. Я печу пироги, смажу котлети і несу їм це все. Донька дякую, діти радісні, але я пенсіонерка, багато купити не можу.

Першого числа, коли зять отримує зарплату, я прошу їх економити, щоб до кінця місяця вистачило, але вони живуть, як хочуть і числа 15 знову без грошей сидять.

Так і цього разу вийшло, поїхали відпочивати за останні гроші. Я розумію, що до родини, але бензин, харчування, все дуже дорого.

Я кажу доньці, що більш допомагати їм не буду, вона каже, що й не просила мене про це.

Але мені дітей шкода, онуків своїх, тому несу їм знову повні торби їжі, на яку витрачаю пенсію свою.

Я щомісяця на дітей і онуків пів пенсії витрачаю. Хоча донька не просить про це, але я не хочу, щоб вони сиділи голодні.

От що тут робити мені?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page