Нещoдавно мій найкpащий друг, Ігор, зателефoнував мені і запpосив на весiлля. Його і Христини. Осoбисто приніс запpошення. Не знaю, як мeні пiти на найсyмніше весiлля в моєму жuтті.
З Ігорем ми були знайомі з першого класу. Разом навчалися, разом тинялися вулицями і завжди прикривали спини один одному. Джерело
Поодинці ми були тихонями, але разом ставали нестримною силою, що підтримує один одного в складних ситуаціях. Простіше сказати, що був він мені братом, але не по кpові, а по духу.
Тому разом ми вирішили піти в один і той же університет фінансів. Мріяли відкрити спільний бізнес і дружити сім’ями. Ігор по натурі своєї був добрим хлопцем, але у дівчат попитом не користувався зовсім. При вигляді дівчат він червонів, ставав незграбним і двох слів зв’язати не міг.
А у мене ж в цій справі було все краще. Я намагався стежити за зовнішністю і не боявся зухвало «підкотити» до будь-якої жінки.
Ігор не брав у мене порад і не просив познайомити з ким-небудь. Він сильно налягав на навчання, прогризаючи граніт науки.
«Дівчата це добре, але навчання важливіше» – постійно нагадував він мені. Часом я прислухався до його порад, завдяки чому благополучно довчився до третього курсу на одні четвірки.
На четвертому курсі до нас в групу перевели новеньку з іншого міста – Христину. В один прекрасний день вона просто з’явилася з нізвідки і стала головною причиною появи у мене хвостів і недоробок. Більшість пар я просто спостерігав за нею з боку замість того, щоб записувати лекцію.
Вона вела себе як справжня леді: пряма постава, плавні і м’які руху і сувора, але від цього навіть більш привабливо виглядала.
До того ж, вона була дуже розумна. Банальні способи завести знайомство на ній не спрацювали б – це я знав точно. Бувають такі дівчата, при погляді на яких відразу розумієш: для неї ти занадто простий і дурний.
Тоді-то я і вирішив піти більш хитрим шляхом. На одній з групових робіт я взяв Ігорка і записався до Христини в групу. Працювати доводилося злагоджено.
По ходу роботи ми з Ігорем пізнали Христину краще. Хоч у неї і були бездоганні манери, в реальному спілкуванні вона була веселою і дотепною, частенько підколювала і жартувала зі мною, а з Ігорем вела заумні бесіди на філософські і душевні теми. При цьому їй йшло і те, і інше.
Сам не знаю, але в один прекрасний день я зрозумів, що закохався. Не в її гарне обличчя і фігуру, а в характер. Від розмов з нею моє черстве серце бабія тануло. У позаурочний час я кілька разів ходив з нею в кіно і кафе, але це ні до чого не вело.
Вона була неприступною як фортеця, але я був упертий як осел. Вона розпалила в мені перші теплі почуття по-дитячому доброї і чистої любові. З жодною іншою дівчиною я не відчував цього. Днями я хотів просто зізнатися в своїх почуттях Христині. Збирався усіма силами зробити це.
У гонитві за її увагою я не помітив, що Ігор теж в неї закохався. Свою любов він не висловлював практично ніяк, надто соромився своїх почуттів. Він зізнався мені про це сам.
Хотів отримати від мене пораду, щоб домогтися її уваги. Просив мене організувати з нею побачення. Він не сприймав мене як суперника, для нього я був другом, з яким вона кілька разів ходила гуляти від нудьги.
У цей момент я прийняв саме неоднозначне рішення в своєму житті. Я погодився допомогти другу. На вихідних я запросив Христину сходити зі мною та Ігорем в парк, але сам спеціально не прийшов. Я лежав у себе вдома зі змішаними почуттями. З одного боку, мій кращий друг нарешті знайшов собі обраницю, але з іншого – моя можлива суджена йшла з іншим …
На наступний день Ігор окрилений прийшов зі мною поговорити. Той вечір був найкращим в його житті. Вони обговорювали майбутнє і минуле, навіть трималися за руки.
Він провів її до будинку і вона обдарувала його легким поцілунком в щічку. Ніколи не бачив Ігоря таким щасливим. Я радісно посміхався, хоча десь в глибині моя душа немов рвалася на частини.
Через два місяці вони і зовсім почали зустрічатися по-серйозному. Я не міг бачити їх разом і намагався відгородити себе від них. Все більше і більше вони були захоплені одне одним.
Я Ігорю ставав не потрібен як друг. У нього не було часу на друзів. Наші плани відкрити бізнес разом розбuлися об доросле життя. А там почалася робота, переїзди і ми майже перестали спілкуватися. Ні за що, та й ні про що.
Зараз я неодружений і самотній. Не зміг знайти собі ту єдину дівчину. Після Христини всі інші здавалися якимись вyльгарними і xитрими.
Нещодавно Ігор зателефонував мені і запросив на весілля. Його і Христини. Особисто приніс запрошення. Я погодився.
Зараз я дивлюся на їхні щасливі обличчя і розумію, що зробив все правильно. Віддати щось дороге, щоб один з нас жив щасливо. Справжні друзі так і роблять, напевно. Збираюсь на весілля – найсумніше в моєму житті.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
