Я вважала, що допомагати батькам – мій святий обов’язок, тому щомісяця я даю їм тисячу-дві, щоб хоч якось підтримати їх. А коли мамі треба здійснити якусь більшу покупку – мікрохвильовку чи холодильник, то я сплачую або частково, або повністю, адже на свою пенсію вони сильно не розбіжаться з покупками.
Ми вдвох з сестрою виросли в повній сім’ї. Жили як всі, не в особливих розкошах, але батьки старалися зробити так, щоб ми мали все необхідне. Зараз і у мене і у сестри вже є свої сім’ї. Але допомагаю лише я, бо сестра такої змоги не має.
Коли ми трохи підросли, мама на кілька років поїхала на заробітки, щоб купити нам з сестрою по квартирі. За шість років, які вона була на заробітках в Італії, вона купила і мені, і сестрі житло – дві однакові однокімнатні квартири.
Але свою квартиру я продала, ми з чоловіком додали грошей і купили трикімнатну, в якій ми зараз і живемо. Треба сказати, живемо добре. І у мене, і у чоловіка є високооплачувана робота, ми виховуємо одну донечку Діанку, їй зараз сім років.
У моєї молодшої сестри склалася трохи інша ситуація – у неї троє дітей і вони продовжують жити в тій же однокімнатній квартирі. Грошей сестрі не вистачає, тому вона вважає, що батьки їй зобов’язані допомагати матеріально. Свого часу батьки допомогли і мені, і сестрі з житлом, зараз вони вже кілька років пенсіонери, живуть на пенсію, додаткових доходів немає. Це їм треба допомагати.
В оточенні сестри батьки її знайомих допомагають своїм дітям: хто кредити допомагає платити, хто просто грошей дає. У мене теж є такі знайомі, яким допомагають батьки грошима, доходи цих батьків більше доходів моїх батьків. Я сестрі так і кажу, що «за доходами і витрати» – у кожній сім’ї по різному.
А нещодавно мама мені подзвонила, просила велику суму грошей. Я відразу зрозуміла, що щось тут не так, бо мама зазвичай ще і відмовляється від моєї допомоги. І я не помилилася, коли я приїхала до мами, виявилося, що гроші потрібні не їй, а сестрі. Навіть, ні – її чоловікові. Він взяв в банку кредит, і тепер не може з ним розрахуватися. А сестра просить маму допомогти.
Мама, відповідно, просить мене, бо каже, що сім’я сестри опинилася в скрутній ситуації. Я все розумію, але, як на мене, сестра зловживає маминою добротою. Замість того, щоб змусити свого чоловіка працювати і заробляти гроші, а не брати кредити в банку, вона вважає, що батьки їй зобов’язані давати гроші просто так.
Cестра не хоче розуміти, що батьки вже і самі потребують нашої допомоги. Невже вони, виростивши своїх дітей, не можуть просто пожити для себе і не тягнути ті кредити, які сестра набрала, намагаючись жити краще.
Мені щиро шкода маму. Вона сказала, що мусить допомогти доньці. І якщо ці гроші не дам я, то їй прийдеться знову поїхати в Італію. А мамі вже 67 років, погодьтеся, не найкращий час, щоб збиратися на заробітки.
Фото ілюстративне – pixabay.