Заміжньою Марія була, але чоловік так і не зміг стати для неї і їхнього сина надійною опорою. На чоловіка особливо ніколи не розраховувала, тому що вже невдовзі після шлюбу жінка зрозуміла, що главою в сім’ї, де-факто, є вона.
Забезпечення сім’ї, виховання дитини, облаштування побуту та господарство – все висіло здебільшого на Марії. Звичайно, думки про те, що непогано б розлучитися, іноді відвідували жінку, але вона їх завжди гнала, бо вважала, що син має мати батька.
Завдяки непоганій зарплаті, розмір якої перевищував середню за населеним пунктом у два рази, Марія змогла відправити свого сина Сергія вчитися до гарного вищого навчального закладу, що знаходиться в обласному центрі. Сергій зміг досягти непоганих успіхів у навчанні, завдяки чому після випуску знайшов хорошу високооплачувану роботу, а через якийсь час поїхав на роботу до столиці.
Там він зустрівся з своєю майбутньою дружиною Юлею, з якою досить швидко одружилися. Марії невістка не дуже сподобалася: коли син із обраницею приїхали в гості, то Марія помітила, що дівчині неприємний побут маленького містечка. При цьому жінка достеменно знала, що невістка сама родом із маленького села.
Коли Марії виповнилося шістдесят років, вона опинилась у стаціонарі. Незабаром її виписали, але їй була потрібна допомога по дому, чоловіка, на той момент, уже не було. Зателефонувала синові, але той виявився у закордонному відрядженні, повернутися з якого, за його словами, ніяк не міг.
Тоді Марія звернулася до своєї далекої родички, у якої була внучка Оленка, запропонувавши тій платити за допомогу в господарстві. Добродушна дівчина взялася допомагати Марії абсолютно безкоштовно, сказавши, що жінці гроші потрібніші. Єдине лише брала з неї гроші на покупку продуктів, які сама й готувала.
Зазнаючи величезного почуття подяки, Марія, відчуваючи, що час добігає кінця, склала заповіт, згідно з яким її квартира відходила молодій родичці. Зробила вона так не через образу на сина, просто вона логічно розсудила, що у Сергія є все необхідне, і дешева квартира в маленькому місті йому зовсім ні до чого.
Якось Оленці знадобилося виїхати з міста на два тижні. На той момент Сергій уже повернувся з відрядження, перебував у відпустці. Марія зателефонувала синові, щоб попросити його допомогти.
У процесі розмови вона розповіла про Оленку і про те, що залишає їй своє майно, адже він забезпечений, а дівчині вона таким чином хоче віддячити за безкорисливу допомогу.
На тому кінці дроту запанувала тиша, потім почувся голос невістки, яка, мабуть, чула розмову.
– Якщо викреслила із заповіту, то нехай сама про себе і дбає!
– Тихо ти, – заспокоїв її Сергій.
Марія чекала, що скаже син.
– Мамо, ну я постараюся приїхати, але не обіцяю – на роботі можуть викликати з відпустки у зв’язку із терміновим замовленням.
– Добре…
Жінка не залишала надії, що її син все одно приїде. Усіма силами вона гнала думку, що «термінове замовлення» виникло у зв’язку з її словами про заповіт. Але Сергій так і не приїхав.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
