У мене є тітка Леся, мамина рідна сестра. Я вважаю її не дуже доброю людиною, тому уникаю спілкування з нею, і мамі раджу, щоб поменше з нею спілкувалася.
Але мама каже, що вона так не може, адже це для неї рідна людина. І що тепер вони з сестрою залишилися одні на білому світі, ріднішого немає нікого.
– У нас з нею, крім один одного, немає нікого, інші далекі, одна Леся і допоможе, якщо що.
Щодо допомоги, то тут мама явно перебільшує. Її сестра тільки те і робить, що шукає, де можна добряче нагріти руки, не пропускає жодної можливості.
Якось вона продала мамі сковорідку з керамічним покриттям за 1000 гривень, а я такі в магазині бачила по 500.
Просто мама у мене дуже наївна, а тітка Леся на ній наживається. Я їй про це не раз говорила, але мама не вірила, а дарма. Тітка такі речі часто практикувала.
Наприклад, в мене народилася дитина, і тітка Леся прибігла до нас, а жили ми тоді з мамою разом, щоб запропонувати нам свою коляску.
– У нас від онуки залишилася цілком придатна, так що ти коляску не купуй. Ми тобі по-родинному віддамо дешевше.
На наступний день привезли нам цю коляску, брудну і несправну, а заплатити сказали стільки, скільки коштує нова, та ще й з націнкою. Від такої щедрої пропозиції я відмовилася, адже платити за стару коляску я не збираюся.
Тітка образилася, мама засмутилася і зробила мене винною. Довелося їй в Інтернеті показати, скільки коштує нова. І то моя добра мама сказала, що Леся просто не знала, мовляв, їй сказали, що стільки і все.
– Та вона копійки зайвої не візьме, – повторювала мама слова сестри, якими вона постійно супроводжувала всі свої спроби продати щось мамі за потрійну ціну.
А нещодавно тітка повернулася з-за кордону. Привезла подарунки – кілька магнітиків для мами і мене, вручила їх з урочистим виглядом, а потім дістала з сумки пакунок. Тітка привезла мамі туфлі, чорні, м’які, красиві та без підборів. Мама приміряла, вони їй підійшли.
Заплатила мама сестрі дві тисячі гривень, але тітка сказала, що насправді коштували вони дорожче. Мама була дуже рада, що сестра їй так підсобила.
На наступний день мама пішла на ринок, на вулиці падав дощ.
– Дощ сильніший пішов, відчуваю – промокаю, – розповідала здивована мама, – дивлюся, а туфлі мої розклеїлися. Майже від самого ринку босоніж йшла. Було соромно, всі дивляться.
Наївна в мене мама, ці туфлі і 300 гривень не коштують, а вона віддала за них дві тисячі. Тітка Леся гроші віддавати категорично відмовилася.
– Нічого повертати я не буду, та в мене й грошей нема.
Мене це зовсім не здивувало. Гаразд із ними, з грошима, головне, що мама таки зрозуміла, що сестрі вірити не можна.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
