Нещодавно мама з-за кордону повернулася. Її чоловік проміняв її на кращу і молодшу. Приїхала мама без грошей, не зрозуміло, на що вона їх там витратила. Мама вирішила, що після всього, що сталося, вона має право ось так до нас заявлятися і хотіти далі жити з татом, а ми з сестрою щоб знову вважали її своєю мамою

Якби мені колись хто сказав, що у нас в сім’ї все станеться саме так, я б ніколи не повірила, адже ми були майже ідеальною родиною.

Мої батьки завжди жили між собою добре, любили і поважали одне одного. Одружилися вони молодими, мамі було 20 років, а татові 22. Майже відразу у них народилася я.

І лише через 13 років на світ з’явилася моя молодша сестричка Соломія. Батьки дуже хотіли другу дитину.

Я першою вийшла заміж, але моє сімейне життя не заладилося. Я так “попала”, що словами не передати. Ледве вирвалася з цього шлюбу і повернулася з немовлям на руках до батьків.

Вони, звичайно, мене прийняли, і дуже мене підтримали тоді, за що я їм неабияк вдячна.

Минув рік, і моя мама одного чудово дня приходить додому з роботи і каже, що вона йде з сім’ї до іншого чоловіка, бо у неї любов.

Мені здавалося, що це якийсь страшний сон або невдалий жарт, адже мама так себе ніколи не поводила.

Та вона і не думала жартувати. Зібрала речі і в той же день пішла з дому до свого нового кохання. А тато залишився з маленькою донечкою (сестричці на той час було всього 10 років), зі мною і моєю дитиною.

Ми довго відходили від вчинку матері, не могли зрозуміти, як вона могла так з нами вчинити.

Ще один цікавий момент: бабуся, мамина мама, стала на її сторону, і після всього, що сталося, вона заявила, що її донька має право прожити своє життя так, як бажає. А з нами бабуся перестала спілкуватися, бо ми маму не підтримали.

Якщо я, яка вже сама на той час мала дитину, хоч якось намагалася зрозуміти маму, чому вона так вчинила, то моя 10-річна сестричка настільки була на маму ображена за те, що та її кинула, що сказала, що знати її не хоче. Навіть до телефону не підходила, коли мама телефонувала зрідка.

Потім мама з своїм кавалером виїхала за кордон, і там прожила 10 років. З нами вона майже не спілкувалася, грошима не допомагала.

За цей час в нашому житті теж багато чого змінилося. Я вдруге вийшла заміж, і цього разу мені з чоловіком пощастило більше, живемо ми окремо, я народила ще одну дитину.

Сестра зараз студентка, вчиться і живе в столиці. Тож батько залишився один. Але ми його не забуваємо, постійно з ним підтримуємо зв’язок, приїжджаємо в гості, кличемо до себе.

Нещодавно мама з-за кордону повернулася. Її чоловік проміняв її на кращу і молодшу.

Приїхала мама без грошей, не зрозуміло, на що вона їх там витратила.

Мама вирішила, що після всього, що сталося, вона має право ось так до нас заявлятися і хотіти далі жити з татом, а ми з сестрою щоб знову вважали її своєю мамою.

Тато мій добра людина, він мовчить. Може навіть, він ще досі її любить, адже за стільки років він так нікого собі і не знайшов.

А ми з сестрою категоричні в цьому питанні, для нас мами не стало тоді, коли вона сама від нас відмовилася.

Бабуся з нами свариться, каже, що не можна так з рідною матір’ю, що за таке Бог карає.

Я сама двічі мама, і розумію, що маму треба шанувати. Але хіба моя мама заслужила на це?

Яка ваша думка? Як нам з сестрою тепер поводитися по відношенню до нашої мами?

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page