Дочка моя вийшла заміж і привела зятя додому.

Я сама запропонувала, адже я тоді ще була на заробітках в Італії, і наша трикімнатна квартира просто пустувала.

Як вони собі там жили – я не знаю, але кілька місяців тому я повернулася додому, тепер живу з ними, і ніяк не можу знайти спільної мови ні з зятем, ні з дочкою.

Особливо складна ситуація з зятем, слова йому сказати не можна, він на все ображається. Інколи я ж навіть не в докір йому кажу, просто щось розповідаю, а він все переіначить так, ніби я про нього говорю.

Мені ж потім дочка висловлює, що у них з чоловіком через мене стосунки псуються.

А я в чому винна? Сама собі такого вибрала.

Зять не звик нічого робити. Поїсть, все так і залишить. Продукти на місце прибрати, посуд після себе хоча б помити, крихти зі столу змахнути – не дочекаєшся.

Я деякий час мовчала а потім і сказала, що треба б за собою прибирати.

Звичайно, це йому не сподобалося, він відразу все доньці доповів. Вона прийшла до мене не то з проханням, не то з претензією не чіпати її чоловіка.

У вихідні ми влаштовуємо прибирання. А зять тільки з кімнати в кімнату переходить, щоб не заважали.

Я дочці сказала, що це не справа, нехай хоч якусь користь приносить.

А то ні грошей не заробляє, ні по дому нічого не робить. Зять нещодавно втратив роботу, і тепер перебивається лише тимчасовими заробітками, грошей додому майже не приносить.

Та йому і слова не можна сказати, бо він дуже ображається.

І кожного разу зять знаходить, на що образитися.

Коли я розповіла дочці, що дзвонила сестрі, у неї син будинок добудовує, зятю знову це не сподобалося.

Це він теж сприйняв як докір на свій рахунок, мовляв, он чого люди досягають, а він… І кожного разу він дочці закочував сцени.

А вона потім вона мене просить, щоб я надалі таких тем не піднімала, її чоловік дуже важко на це реагує.

Так мені здається, що навіть якщо я буду мовчати, він і тут знайде, на що образитися. Справа ж не в мені, я так вважаю.

Не знаю, що й робити. Як спілкуватися з донькою і зятем.

Нещодавно дочка взагалі мені заявила, що інші мами приїжджають з Італії і квартири собі купують, а я нічого не заробила, навіщо тільки там сиділа 7 років?

Так, на квартиру я не заробила, але я і не ставила перед собою такої мети.

У мене є трикімнатна квартира, і я маю де жити. А якщо їх щось не влаштовує, то це вже не мої проблеми.

Грошей з собою я привезла трохи, але їм про це не говорю, нехай самі заробляють, нема чого на мене сподіватися.

Ну хіба я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.