Моя кума Поліна зі своїм чоловіком Сергієм жили в селі, як усі люди.
Була у них своя невелика, але добре доглянута хата, чимале господарство, досить таки великий город.
Мало подружжя двох діток, жили так, як більшість людей в селі.
Все було добре, а потім Сергій залишився без роти.
Працював чоловік в місті, куди щодня добирався за 30 кілометрів, адже в селі роботи зовсім не можна було знайти за нормальні гроші.
Хоч дорога до роботи щодня неблизька, але гроші отримував добрі, як для невеличкого села.
Та потім, зовсім несподівано, Сергія з роботи звільнили.
Грошей зовсім не вистачало і одного дня чоловік повідомив дружині, що їде на заробітки в Чехію на будову, його друзі звуть з собою, їдуть цілою бригадою вже з України.
Обіцяли, що роботи багато, вистачить на всіх і оплата хороша, але якийсь час доведеться жити за кордоном, адже роботу потрібно довести до кінця, а це й не так швидко.
Поліна розуміла, що тепер вся робота ляже на її плечі, але іншого виходу теж не бачила, тому рішуче стала збирати Сергієві усе необхідне в дорогу з собою.
Перший час Сергій дзвонив часто, запитував про дітей.
Раз у місяць приїжджав додому, привозив гроші та гостинці родині.
А потім телефонував все рідше, а далі й зовсім перестав телефонувати дружині додому.
Після того, телефонувати своєму чоловікові стала сама Поліна.
Сергій дуже часто просто не брав телефон, щось говорив незрозуміле, наче вигадував, як то кажуть, на ходу.
А згодом чоловік зовсім перестав брати телефон і сам не дзвонив і не писав дружині.
Врешті, Поліна вже згодом сама від людей дізналася, що в нього там нова сім’я, він живе з якоюсь жінкою окремо на квартирі.
Поліна, не вагаючись, подала на розлучення, такого вона не пробачить ніколи.
Для моєї куми це був дуже важкий період в житті, адже вона живе в маленькому селі, де усі всіх знають і про зраду її чоловіка говорили ще довго.
Поліні здавалося, що лише лінивий не запитав у неї, як таке могло статися, що чоловік проміняв її на іншу і чи пробачить його дружина.
Та Поліна вирішила розлучитися, адже розуміла, що так більше не може тривати.
І наче гора з пліч впала, вона перестала чекати свого чоловіка, не телефонувала йому і від нього не сподівалася ні на що.
Кума просто стала жити своїм спокійним життям.
Вже й нову долю зустріла, Андрія, справа йде до сватання.
Та, несподівано, зовсім нещодавно, Сергій додому з’явився.
Приїхав в село автобусом зранку і попрямував додому відразу з двома великими торбами.
Чоловік просив вибачення, говорив, що на заробітках так часто буває, він зрозумів, що помилився, хоче повернутися додому, скучив за дітьми.
Сергій давав Поліні 5 тисяч євро, сказав, що для неї зберіг.
Поросив вибачення по-людськи, сказав, що відстань винна в тому, що він так вчинив, але помилку свою визнає і обіцяє більше не повторювати її.
Тепер кума не знає що робити.
Будувати нове життя, чи пробачити чоловіка і зберегти сім’ю?
Як тут їй правильно вчинити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі