Мені далеко за тридцять і я незаміжня. А ніхто і не кликав. І ось одного разу я вирішила взяти долю у свої руки, розмістила оголошення на сайті знайомств, в той же вечір я познайомилася з ним.
Він представився Олегом, анкета, на мій погляд була ідеальна, 33 роки, серйозний, відповідальний, з почуттям гумору, але замість фотографії був якийсь абстрактний малюнок. На це він відповів:
– Зустрінемося – побачиш мене.
А після цього наші відносини якось відразу закрутилися-закрутилися. Вечорами, я забувши про все мчала додому, для того щоб поспілкуватися з Олегом. Вранці вставала раніше, прочитати його нічні послання.
Читайте також: НЕЛЮБИЙ ЧОЛОВІК: “МАМО, Я ВИЙДУ ЗАМІЖ ЗА ОЛЕКСАНДРА, АЛЕ Я ВAГIТНA ВІД ІНШОГО, НЕ БУДЕМ ЙОМУ ГОВОРИТИ”
Ми зідзвонилися рівно через тиждень. У трубці пролунав приємний чоловічий голос.Я зрозуміла, що нарешті дочекалася свого чоловіка, свою другу половину!
Далі були довгі телефонні розмови. За цей час ми дізналися один про одного все. Я перестала соромитися його і навіть почала довіряти, єдине, що мене бентежило – я ні разу не бачила Олега. Він як і раніше відкладав нашу зустріч.
Нарешті я не витримала, так би мовити приперла під час розмови його до стінки, тоді він і погодився.
Ми домовилися зустрітися в кафе, причому він повинен був прийти першим і помахати мені рукою. Увійшовши, я почала озиратися, народу було мало, і я навіть не знала, на кому зупинити свій погляд. Невже не прийшов?
І тут мені помахав молодий хлопець за непримітним столиком в кутку.
Я махнула головою, він явно помилився. Але хлопець продовжував заклично махати, а потім встав і підійшов до мене.
«Зовсім ще молодий, так йому хоч 20 є?» – промайнуло у мене в голові.
І перше, що я запитала було:
– Тобі не 33?
– Ні. Мені 20. Але ти мені дуже подобаєшся.
Пам’ятаю, як з хвилину ми мовчки стояли і дивилися один на одного, а потім я розвернулася і пішла. Довго бродила по вулицях, все думала, як же це мене попало так вляпатися, але ж було повірила, що щастя зовсім поруч. Ні, ми не зможемо бути разом, це виключено!
Але прийшовши додому на втрималася і набрала його номер, так почався наш роман.
Брехати не буду – було складно. Різниця у віці у нас – 18 років. І так, на тлі Олега я здаюся старше.
Знайомство з моїми подругами пройшло на ура, а от зустріч з його друзями я відкладала довго.
Коли ж вона трапилася, я знітилася, здавалося, що всі тільки і роблять, що розглядають мене з ніг до голови, розуміючи, що я не з їхнього кола.
Що й казати, перший час я перебувала в депресії, а потім взяла себе в руки. Записалася до косметолога, стиліста, візажиста, мене проконсультували, надихнули, але найголовніше – омолодили! Потім я викинула всі свої старі речі, накупила молодіжного одягу, просто стала одягатися яскравіше і свіжіше.
Якось Олег сказав мені:
– Інна, ти у мене красуня, я тобою і раніше захоплювався, а зараз захоплююся подвійно!
Після таких слів коханого чоловіка складно не повірити в свою привабливість.
Місяць тому ми все-таки зважилися прийти на назустріч до батьків Олега. Вони знали про моє існування, але ніяк не могли прийняти те, що їх єдиний син витрачає свою молодість на «стареньку». Мабуть перший шoк у них пройшов і вони добре мене зустріли. Так, трохи холодніше, ніж я очікувала, але я впевнена, незабаром і цей лід розлучається.
Прощаючись, його мама шепнула мені на вушко:
– Інночка, з онуками тільки не затягуйте.
А днями ми зіграли весілля. Пишу ці рядки, дивлюся на свого сплячого чоловіка і думаю, яка різниця, скільки людям років, якщо вони люблять один одного і вірять в щасливе сімейне життя? Хочу щоб самотні жінки зрозуміли, що вони не приречені бути одинокими, просто інколи потрібно взяти долю у свої руки.
