fbpx
Життєві історії
Недавно важко захворіла свекруха. Під час наших візитів в село, вона завжди поводилася холодно. А тут обняла мене і сказала заглянути в шафу. Я ще довго плaкала – один вечір повністю змінив мою думку про цю жінку

Один вечір повністю змінив мою думку про свекруху.

Ліда недавно свекруху поxовала і дуже плaкала. Хоча не було у неї зі свекрухою хороших відносин. Взагалі відносин практично не було. За матеріалами

Свекруха жила в селі. Вона все життя там жила. А Ліда з чоловіком – в місті. На початку подружнього життя Ліда кілька разів їздила в село до свекрухи – познайомитися. Налагодити контакт. Тим більше, на весілля матір чоловіка не приїхала – щось пробурчала про худобу, яку не можна залишити, і поклала трубку – тоді з поштамту дзвонили, тільки там був телефон.

І потім, при візитах в село, свекруха поводилася холодно. Годувала, напувала, але все мовчала і за столом загальним не сиділа майже – поралася по господарству. І випивала. Так, ось так все було. Вип’є пару стаканчиків і знову за роботу. Похмура працьовита п’яниця. Вона одна жила.

Ну, Ліда і не стала їздити. Що там робити, якщо тобі не дуже раді? І нудно в селі. Вона передавала подарунки з чоловіком, коли він їздив до матері. А свекруха передавала картоплю, м’ясо, молоко, сир. Дитина народилася. Свекруха особливо в село онука не кликала. Сказала синові: тут річка і колодязі. Корови і свині. Піч. Раптом я не догляну за внуком? Передай йому, що бабуся його сильно любить. І сир зі сметаною передай.

Ось тільки один раз вона сказала про «любить». І все. Так минуло дванадцять років! Начебто все нормально. І навіть добре – свекруха не лізе, не повчає, не ображається, мало уваги. Сама не лізе і до себе не кличе. І життя йшло добре. Сім’я багатіла, Костик ріс, відносини прекрасні, у відпустці весь світ об’їздили. Нема на що ображатися і скаржитися.

А недавно свекруха захворіла важко. І Ліда з чоловіком і Костиком поїхали в село. До похмурої і відлюдною свекрухи … Приїхали, а вона вже лежить, бліда, і важко дихає. Покликала Ліду і Костика. Постаралася сісти, завалюючись набік. Обняла однією рукою невістку, іншою – переляканого онука.

Застогнала і сказала: «Ліда, ти прости мене. Я погана і життя моє погане. І жила важко. Прокляття на мені, мати мене прoкляла давно ще. Вона ненормальна була, і замерзла в лісі. Я не хотіла заважати. І Я не хотіла вам собою шкoдити. Я ж люблю вас сильно, ось і берегла від себе і свого страшного життя. Живіть, дітки, добре. І мене вибачте. Накопичені гроші в шафі лежать, під білизною. Милі ви мої … ».

І не стало вночі. І Ліда сильно плaкала. Тому що це теж любов – не шкoдити собою. Не заражати нещастям. Не шукати допомоги. Хоча це так сумно, що сеpце розривалося – на трюмо всі фотографії … Під білизною гроші залишені. І стаканчик з шматочком хлібця на столі …

Автор: Ганна Валентинівна Кирьянова.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook