Моя донька нещодавно таке вчудила, що я навіть не знаю, як це називається!
Вона залишила зятя у мене, а сама поїхала в Америку. І що тепер робити, як жити, я просто не знаю.
Людмила у нас з чоловіком єдина донька, і звикла до того, що все має бути так, як вона хоче.
Вона вийшла заміж ще 8 років тому, її чоловік на 15 років старший за неї. Виходить так, що зять мало що молодший за мене.
І хоч Сергій мені зовсім не сподобався, бо такого поважного віку навіть житла свого не мав, все ж, я не стала перечити і ми їх прийняли жити у себе.
Ми живемо в невеликому містечку, але у власному будинку, тому наче всі помістилися.
У молодих була своя окрема кімната, але кухня у нас одна, спільна.
Не скажу, що нам було просто жити усім разом. Мене багато речей відверто дратували.
І донька, і її чоловік абсолютно не бралися до домашньої роботи, а її в приватному будинку завжди багато.
Молоді прийдуть з роботи, закриються в своїй кімнаті, і не чіпай їх!
А недавно донька виграла Зелену Карту, і заявила нам усім, що їде в Америку.
Я її питаю – а чоловіка ти на кого залишаєш?
– На вас, – відповідає Людмила. – Це і мій будинок, а значить, і мого чоловіка!
Як ми її не просили, вона не послухала нікого. Зібралася і поїхала!
Тепер зять живе зі мною. Я і так ледве його терпіла, поки донька була, а тепер він мене дуже дратує. Не розумію, чого я в своєму домі маю терпіти практично чужу мені людину?
Не зрозуміло коли Людмила додому вернеться, та й чи вернеться взагалі? А мені весь цей час чекати?
Просто вигнати я його не можу, бо не маю куди. Сватів моїх вже давно на цьому світі немає, будинку їхнього як я зрозуміла, теж не залишилося (вони з іншої області). Так що ніякої спадщини у зятя немає.
На своє житло він також ще не заробив, і я навіть не впевнена, що як я його вижену з дому, то він буде мати чим за оренду заплатити.
А йому, на хвилиночку, 43 роки! І він собі ось так легенько живе у тещі і ні про що не думає!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
