– Не знаю, як тобі це сказати, сестричко, але твій зять просто користується твоїми грошима. Олена вдома з дитиною сидить, нічого не бачить. А я все перевірила, і лише тепер тобі телефоную, – моя рідна сестра Марія була неабияк схвильована, коли мені телефонувала в Італію і розповідала, що відбувається у мене вдома.
За її словами виходило, що мій зять має іншу жінку, живе собі своїм життям, а з моєю Оленою залишається лише через гроші, які я їм щомісяця висилаю з Італії. Йдеться про немалу суму, адже я доньці віддаю все, що тут заробляю.
Саме заради доньки Олени я і поїхала в свій час на заробітки в Італію. Хотіла дуже дитині своїй життя полегшити.
Олена завжди була моєю гордістю. Я виховувала її одна, ми жили в старій однокімнатній квартирі, що дісталася мені від бабусі. Вона була маленька і холодна, але ми і тому були раді. Всі ці роки я намагалася робити все, щоб Олена мала все, чого не вистачало мені в молодості.
Моя донька була хорошою, чесною, розумною, але її особисте життя ніяк не складалося. Всі її подруги давно вийшли заміж, а вона все залишалася самотньою.
Я переживала за неї. Роки йшли, вона вже була старшою, але ще не мала ні чоловіка, ні дітей. І от одного дня я подумала: «А може, справа в тому, що у неї немає власної житлоплощі? Якби вона мала свій простір, може, все б стало по-іншому?»
І це стало моєю метою: знайти спосіб, щоб Олена мала свій дім.
Того часу подруга давно мене запрошувала до Італії, і я вирішила, що це буде найкраще рішення для нашої родини. Я поїхала, не роздумуючи, і стала працювати. Кожен день я працювала, економила кожну копійку, щоб донька була щаслива. За п’ять років я заробила достатньо, щоб купити квартиру. І я не просто купила її – я записала її на Олену.
І ось, коли Олені було 34, вона зустріла чоловіка. Він був старший за неї, вже мав свої проблеми та історію за плечами, але був милий, ввічливий, і здавалося, що він дійсно любить її. Я була щаслива за доньку, адже це була та мить, коли її життя, здається, почало змінюватися на краще.
Але чим більше я спостерігала за її чоловіком, тим більше мене охоплювало сумнівне відчуття. Спочатку все виглядало ідеально – вони жили разом у моїй квартирі, він працював, допомагав.
Але коли я уважно придивилася до нього, то зрозуміла, що все не настільки добре, якби мені хотілося: у зятя не було постійної роботи, він перебивався підзаробітками. І що найгірше, гроші, які він заробляв, йшли виключно на нього – на його машину, на бензин, на якісь запчастини. І якщо йому чогось не вистачало, то він відразу звертався до мене, як до банкомату.
Зять не пропускав жодної можливості попросити грошей. І робив це він доволі часто.
Спочатку я намагалася це зрозуміти: «Може, він дійсно старається для родини?» – думала я. Але чим більше я давала, тим більше він просив. І це вже почало мене насторожувати.
Я була готова допомогти, але все більше відчувала, що мої гроші просто йдуть на задоволення його потреб, а не на те, що важливо для родини. І тоді я почала помічати, що він не просто не допомагає Олені, а й навіть користується її добротою. Адже квартира, де вони жили, була моєю, і за комуналку я також платила я.
Я продовжувала надсилати Олені гроші на продукти і одяг. Вона сама купувала все, що стосувалося дому, і це все було з моїх грошей. Я почала замислюватися: чи дійсно зять любить мою доньку, чи він з нею лише через квартиру та гроші?
А тепер ще й ця історія про іншу жінку, яку мені розповіла сестра. Марія навіть сказала, що наважилася підійти одного разу до мого зятя, коли він був не один, а він свою спутницю їй представив як співробітницю і пояснив, що вони разом вирішують «робочі питання», але проблема в тому, що сестра їх разом бачила занадто часто.
Я не знаю, що робити. Дочка моя вперта, до того ж, вона любить свого чоловіка, дитина у них уже є спільна. І я боюся, що якщо я їй скажу те, що думаю про її чоловіка, вона просто не повірить мені. Вона була впевнена, що знайшла «того єдиного» і що ніхто кращий їй не трапиться.
Моя подруга, яка теж працює зі мною в Італії, радить мені не давати їм більше грошей. Нехай вони спробують жити за своїми коштами, без моєї допомоги. Вона вважає, що це допоможе моїй доньці побачити справжнє обличчя її чоловіка.
А яка ваша думка? Втручатися чи не втручатися? Чи і справді припинити надсилати гроші, і тоді проблема вирішиться сама собою? Як гадаєте?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
