Мій 25-річний шлюб в один прекрасний день просто луснув, як мильна бульбашка. Головне, що абсолютно нічого не віщувало біди.
Ми з чоловіком жили добре, були не бідними людьми: у нас був свій приватний будинок, машина. Доньці своїй на весілля ми квартиру подарували.
І ось після весілля доньки я дізнаюся, що у мого чоловіка роман з молодшою за нього на 15 років жінкою. Вона чекає від нього дитину.
Оскільки основним фінансовим здобувачем в нашій сім’ї був мій чоловік, то наша спільна донька, щоб не втратити прихильність батька, а з нею і фінансову підтримку, по-зрадницьки стала на його сторону.
Мені донька сказала – мамо, змирися, так буває. Тато заслуговує на щастя. А тебе він вже розлюбив.
Все наше майно було так грамотно оформлене чоловіком, що після розлучення мені не дісталося нічого.
Але чоловік, з доброї волі, купив мені на окраїні якусь стару однокімнатну квартиру.
Мені було настільки важко це пережити, бо підтримки з жодного боку не було, що я почала пити.
Я би так скотилася на саме дно, якби одного разу я не зустріла свою подругу, яка приїхала додому у відпустку. Вона вже багато років живе і працює в Італії.
Я розповіла їй про все, що зі мною сталося, і вона запропонувала мені їхати з нею в Рим. Обіцяла, що на перших порах мені допоможе і з житлом, і з роботою.
Не довго думаючи, я погодилася, бо зрозуміла, що це мій шанс змінити життя.
З доброї руки моєї подруги в Італії я знайшла собі не тільки роботу, але і чоловіка.
Я цього не планувала, просто так сталося. Я доглядала літню італійку, до якої приходив її племінник.
Андреа старший за мене на 7 років, давно розлучений. Ми почали зустрічатися, згодом він забрав мене до себе жити.
Так що моє життя, можна сказати, налагоджується.
Весь цей час я не спілкувалася ні з донькою, ні з чоловіком, бо вважала їх зрадниками.
А тут нещодавно чоловік мені сам зателефонував, сказав, що хоче, щоб я до нього повернулася.
Я поїхала у відпустку додому, щоб розібратися з тим, що мені робити далі.
А вдома на мене чекав сюрприз. Мій чоловік не один, а з своїм 5-річним сином.
Його молода пасія поїхала в Америку, сказала, що це її шанс, і вона його не прогавить.
А їхнього спільного сина залишила на мого чоловіка. Обіцяла, що як тільки у неї в Америці все налагодиться, дитину вона забере.
Моєму чоловікові в його 55 важко самому з дитиною, от він про мене і згадав.
Каже, що не треба мені тої Італії, адже вдома він мене усім забезпечить, все буде як колись.
Як колись – це добре, але є дитина.
Я розгубилася, не знаю, яке рішення мені прийняти.
І в Італії нема ніяких гарантій, що все добре складеться, бо я там ніхто за великим рахунком, і тут пробачати чоловіка-зрадника у мене немає ніякого бажання.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
