fbpx

Не витримала Марія в дочки, встала вранці, зібралася і поїхала назад в своє село. Додому йшла дорогою через ліс, не хотіла, щоб люди бачили, соромно. Всю дорогу плакала, розуміла, що нікуди їй податися, мусить знову до сина з невісткою повертатися, тут хоч хата своя

Троє дітей Марії.

Марія все життя жила в селі, вона мала трьох дітей. Старші доньки проживали в місті, а молодший син з нею. Та невістка дуже нешанобливо ставилася до матері свого майбутнього чоловіка. За матеріалами

Поставить, наприклад, страву на стіл: хочете їжте, хочете – ні. Ніколи не запросить, доброго слова не скаже.

Одного разу приїхали до неї дві старші дочки, і їм дуже не сподобалося, що невістка не доглядає за їхньою матір’ю. От вони і сказали:

– Мамо, хіба можна так жити? Їдьте до нас.

Поїхала жити до старшої дочки. Прожила тиждень. Одного разу дочка їй каже:

– Мамо, коли ви будете сидіти за столом і побачите, що я моргаю, знайте, що треба вставати. Просто моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите за столом.

Вранці сідають за стіл, а дочка вже моргає. Вона ще не встигла сісти, а вже довелося вставати. Пожила так кілька днів, поїхала до молодшої сестри.

Живе вона тиждень, а потім їй дочка теж говорить:

– Мамо, якщо я буду вас штовхати, знайте, що треба йти в свою кімнату. Моєму чоловікові не подобається, що ви довго сидите з нами.

Не витримала Марія, прокинулася вранці, зібралася і поїхала назад в своє село.

Додому йшла дорогою через ліс, не хотіла, щоб люди бачили, соромно. Йде і плаче, що нікуди їй податися, знову до сина повертається …

А, здавалося б, було у Марії троє дітей…

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page