Марія хвилювалася і не спала всю ніч. Сьогодні нарешті приїдуть її донечки з внуками.
Як же вона за ними скучила. Голубці, салати, домашня ковбаска, рибка… Марія перебирала в голові страви, щоб нічого не забути.
В свої 70 Марія була ще доволі енергійною і життєрадісною жінкою. Ніщо її так не тримало на цьому світі, як її донечки.
Марія підійшла до старого серванту, взяла до рук фотографію.
Вона вже багато років стоїть на найвиднішому місці, поруч з іконою Богородиці. Тут її дівчатка ще маленькі: старша – Іванка, і молодша – Христина.
Як же Марія молила щодня Матінку Божу, щоб її донечки мали щасливу долю.
Сама Марія з чоловіком жила хоча і не багато, зате душа в душу.
Для дочок молила добрих чоловіків, але і щоб не бiдували, як вона, все життя.
Першою посватали молодшу, Христину. Що гріха таїти, не сподобався Марії майбутній зять, бо бідний був, як і вони самі.
Знала, що Христині з ним прийдеться усе життя тяжко працювати, щоб мати бодай щось.
Але перечити дочці не стала, незабаром і весілля зробили, скромне, для найближчої родини.
І відпустила Марія молодшу доньку зі сльозами в невістки.
Для старшої ж, Іванки, хотіла Марія кращої долі, тому вирішила взяти все в свої руки.
Бачила, що сусідський Андрій біля неї крутиться, почала хвилюватися, щоб і ще одна дочка заміж за злидаря не пішла.
Вирішила Марія діяти. В неділю зранку зібралася до церкви, а після Служби Божої, так, між іншим, підійшла до Марії, давньої подруги.
Марія з сином розвивали свій бізнес, перші багачі на все село. Зговорилися жінки, про те, про се.
Марія так відразу і почала, мовляв, у тебе Павло – перший парубок на селі, у мене Іванка – красуня і розумниця, то може якось допоможемо дітям.
І допомогли… Через три місяці на подвір’ї Марія знову гуляли весілля, тепер уже значно шикарніше, ніж перше. Пів села запросили.
Марія розгледіла сум в очах Іванки, та була впевнена, що дівчина ще колись матері спасибі скаже. Коли буде кататися, як сир в маслі, бо саме таким бачила Марія життя Іванки біля Павла.
Марія витерла з щоки скупу сльозу. Якби ж то знати. Вона ж хотіла якнайкраще, а ось як вийшло.
Молодша Христина з своїм чоловіком роботи не боялися, все разом робили. Доробилися і до своєї хати, і авто купили.
А 8 років назад всією сім’єю виїхали в Польщу на постійне місце проживання. І там уже свій бізнес відкрили. Дочки їхні теж знайшли себе в цій країні.
І Марія вже кілька разів до них в Польщу в гості їздила.
Тішиться материнська душа за щастя молодшої донечки. Все в них з чоловіком до ладу. Сьогодні приїдуть на святкування ювілею всією сім’єю.
А до старшої, Іванки, доля була не такою прихильною.
Хоч і попала вона з батьківської хати в «добро», та тим добром її все життя і потикали.
На роботу Павло Іванку не пускав, бо вважав, що жінка має сидіти вдома, чоловіка і дітей глядіти. Так диплом педагога, який вона здобула в інституті, їй і не пригодився.
А що вдома, роботи, якої ніде не видно, завжди вистачає. Занедбала себе в тих хатніх клопотах. А чоловік, тим часом, шукав собі інших жінок.
Все терпіла Іванка, заради сина терпіла, та потім, проживши з чоловіком 10 років, пішла від нього.
Так досі сама і живе, син уже дорослий, чим може, матері допомагає.
Вклякла Марія перед Богородицею і сьогодні знову, дякувала, за дар довгого життя, і знову просила, щоб беріг Господь найдорожче, що в неї є – її дочок і внуків.
А на святкування вона на всяк випадок і сусіда Андрія запросила, він, до речі, так ні з ким і не одружився.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
