fbpx

Не розумію я своїх сватів, вони ж люди не бідні. Ну кому вони ті гроші залишать, Тарас їхній єдиний син. Коли з’явилася дитина, свекор, батько Тараса виступив з пропозицією: раз така справа, купуйте квартиру зараз, грошей ми вам дамо. Але це не назовсім, а в борг, після переїзду будете віддавати нам з матір’ю частинами. Тарас спочатку був категорично проти того, щоб брати гроші у вітчима і віддавати своєму батькові, але Степану вдалося його вмовити

– Тепер нам усім не солодко – розповідає 58-річна Марія. – Зять підробітків набрав, вдома не буває. Дочці вийти з декрету довелося, внучці рік і чотири місяці всього, я сиджу, допомагаю. Чоловік мій хотів на пенсію йти цього літа – подивився на це все і каже, ні, я ще попрацюю, потрібно дітям допомогти борги віддати. А свати, які заварили цю кашу, і далі живуть розкошуючи. А це все через них.

– А чому Ви вважаєте, що через них?

– Так тому що наші діти борги їм віддають за квартиру, ось чому! Грошей на житло вони їм дали, звичайно, але як позику, та ще й під відсотки. Змусили сина розписку написати. У мене таке в голові не вкладається взагалі! Батьки, називається.

Діти порадилися і вирішили, що хочуть все повернути якомога швидше, щоб зайве не платити. Тепер ось і стараються. Зять, Тарас, на двох роботах працює, і Іринка наша змушена була дитину залишити і повернутися на роботу. Я на підхваті з онукою і батько наш допомагає, як може.

«Батько», чоловік Марії, Степан, для її дочки Ірини тато не рідний, але краще деяких рідних. Іринку ростить з одинадцяти років, примудрився налагодити з нею, вже підлітком, чудові стосунки, і зараз підставив плече: левову частину своєї зарплати віддає «в фонд оплати боргу за квартиру».

Тарас спочатку був категорично проти того, щоб брати гроші у вітчима і віддавати своєму батькові, але Степан поговорив з ним і знайшов потрібні слова. Мовляв, життя довге, ми допомагаємо тобі, а потім ти при нагоді допоможеш нам, для того і потрібна сім’я. Зараз важливо розплатитися з боргом, ми допомагаємо в міру сил, і відмовитися від допомоги – образити нас з матір’ю, сказав вітчим.

Тарас подумав і погодився.

– Вони взагалі спочатку хотіли самі крутитися, внучці няньку найняти! – розповідає Марія. – Ну я Ірину від цього теж відмовила, зі свого боку вже. Дитина ще маленька зовсім, хіба можна з чужою людиною її залишати? Розповісти ще не зможе, що відбувається. Сиджу сама, три місяці вже. Все-таки з однорічною дитиною цілий день в моєму віці вже не так просто, як раніше.

Молодим без допомоги в цьому житті взагалі складно, і Ірина з Тарасом вже встигли в цьому переконатися. У шлюбі вони вже п’ять років, спочатку намагалися назбирати гроші на квартиру самі, знімаючи кімнату і відкладаючи одну зарплату. Чесно кажучи, не сильно досягли успіху. Молодим же хочеться і одягнутися, і відпочити, і у вихідний сходити куди-небудь, не просто в найближчий парк на прогулянку.

А потім з’явилася дитина, і свекор, батько Тараса виступив з пропозицією: раз така справа, купуйте квартиру зараз, грошей ми вам дамо. Але це не назовсім, а в борг, після переїзду будете віддавати нам з матір’ю частинами. На тому і порішили.

Свекор зі свекрухою молодят не кваплять, ті самі прагнуть розплатитися скоріше: відсотки адже капають. Щомісяця збирають суму і несуть батькам.

– А мені їх дуже шкода! – зітхає Марія. – Дитина постійно у нас з батьком. Живуть діти економно, нічого собі не дозволяють. Новий одяг, взуття беруть тільки дитині, самі обходяться тим, що є.

– І донька весь час вибачається, говорить, мамо, виходить, вас ми теж запрягли в своє ярмо, – розповідає Марія. – Ми раніше з батьком влітку на дачі багато часу проводили. В цьому ж році з’їздили туди кілька разів, і то бігом. Мені треба з онукою сидіти, батькові працювати, він теж змін зайвих набрав, щоб гроші були.

При цьому на дітей Марія не ображається, ображається на сватів, які своєму єдиному синові не хочуть допомогти просто так. Вони ж люди не бідні аж ніяк. Ну кому вони ті гроші залишать, Тарас їхній єдиний син.

– Були б у нас з батьком такі гроші – та невже ми б дочці не допомогли? – журиться Марія. – І без всяких боргів дали б на квартиру, не кажучи вже про відсотки. Але люди, виявляється, бувають різні.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

You cannot copy content of this page