Перший мій шлюб не склався через свекруху, і після 13-ти років шлюбу я розлучилася.
Ми з чоловіком були з одного села. Після весілля ми жили у мене. Та мій чоловік постійно бігав до своєї мами, як то кажуть, не міг відірватися від її спідниці.
Мене його мама не любила, вона цього не приховувала ніколи, тому я до неї не ходила. Чоловік йшов до своєї мами сам, а повертався іншою людиною.
Я вже звикла до того, що як він від неї повертається, так відразу до мене було купа претензій. Я добре розуміла, звідки ноги ростуть – чоловік говорив словами своєї матері, яка вважала мене найгіршою невісткою у світі.
Ще одним серйозним випробуванням для нашої родини було те, що у нас з чоловіком не було дітей. Свекруха ходила по селі, і всім розповідала, що це я в усьому винна.
Одного разу я не витримала і сказала чоловікові, що йду від нього. Треба сказати, що він особливо не засмутився, а відразу побіг до своєї мами, щоб та його утішила.
Після розлучення я вирішила їхати з села і кардинально змінити своє життя. Я подалася в Італію на заробітки.
Мені пощастило, бо крім роботи, я там знайшла і чоловіка – вийшла заміж за італійця, і навіть дитину ще народила. Отже, справа не в мені була.
Зараз моїй донечці вже 15 років, у мене чудова родина, я дуже щаслива.
Про маму свою я не забуваю. Не раз я їй пропонувала переїжджати до нас в Італію, але свою домівку мама залишати не хоче, і я її розумію.
Тому приїжджаю по можливості до неї сама один чи два рази на рік, бо розумію, що крім мене у неї нікого немає.
А цього разу я приїхала, і мама мені розповіла, що свекруха моя колишня захворіла, всім селом люди гроші збирають, щоб їй допомогти.
Мій колишній чоловік розлучився і з другою дружиною, повернувся до своєї матері, і у чарку став заглядати. Допомоги від нього ніякої.
Коли я почула про біду, яка сталася з колишньою свекрухою, я витягла з гаманця тисячу євро і сказала мамі, щоб та віднесла свасі.
Мама мене обійняла:
– Добра душа у тебе, донечко. Зла не тримаєш.
А я і справді не злюся на цю жінку, швидше навпаки – я їй вдячна за те, що саме так все сталося. Якби не вона – моє життя не було б таким, як зараз.
Та й людське милосердя ніхто не відміняв. Сподіваюся, у неї все буде добре.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
