fbpx

Не минуло і року, як мами не стало, як батько надумав одружуватися ще раз. Він захотів привести свою дружину до нас додому. – Е, ні, батьку, – кажу. – Я першою привела зятя до нас додому, так що ти запізнився ще когось приводити! Хочеш одружуватися – давай, але йди ти тепер в зяті

Моєї мами не стало, коли мені було 23 роки. Все сталося раптово, так що ми ще довго відходили. Ми з братом. Бо наш батько, чесно кажучи, дуже нас здивував.

Не минуло і року, як він надумав одружуватися ще раз.

Я його розумію, він молодий, ще 50-ти років нема, йому дружина потрібна.

В принципі, всю домашню роботу робила я. На той час я вже була заміжня, мала маленьку дитину. Чоловік мій постійно був на роботі, а на господарстві залишилася я.

Батько мав свою окрему кімнату, їсти я варила на всіх, мій чоловік йому у всьому допомагав. Так що, можна з впевненістю сказати, що татові біля нас добре було.

Але він нас ошелешив, що збирається одружуватися, і хоче привести свою дружину до нас додому.

– Е, ні, батьку, – кажу. – Я першою привела зятя до нас додому, так що ти запізнився ще когось приводити! Хочеш одружуватися – давай, але йди ти тепер в зяті!

Тітку Марину, яка стала батьковою новою обраницею, я добре знала, вона жила в нашому селі – вдова, у якої було четверо дітей.

Так що батько добре розумів, на що він йшов. Я його вирішила не зупиняти, хоче – нехай пробує, адже в житті буває всяке.

Перші місяці наче все добре було, я батька майже не бачила, він тішився новій родині.

А потім, якось, все частіше тато знову став приходи до них, спочатку в неділю, начебто, в гості.

Я помітила, що борщ і вареники, які я ставила на стіл, тато з’їдав з задоволенням, а потім ще й добавки просив. То я зрозуміла, що не балує тітка Марина мого батька чимось смачненьким.

А десь через пів року батько вже став відверто скаржитися на свою дружину, він визнав, що погарячкував, коли вирішив оформити офіційно з Мариною стосунки, бо вже зрозумів, що крім грошей, дружині від нього нічого не треба.

– Якщо я розлучуся, ти приймеш мене назад? – спитав мене якось батько.

– Звичайно, це і твій дім, – кажу.

На наступний день батько переїхав назад до мене. Але слідом за ним прибігла тітка Марина, стала зі мною сваритися, що я свого батька назад додому перетягнула, одним словом, зробила з мене винну.

Я залишила їх двох, нехай самі розбираються, я тут ні до чого.

І що ви думаєте? Тато під її впливом передумав, і знов повернувся до неї.

Я не втручалася, але мені його дуже шкода. Щось мені здається, що повернувся він до своєї дружини ненадовго…

Перед людьми соромно, що він бігає, як молодий хлопчик, туди-сюди…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page