Коли я ростила свого сина, всю душу в нього вкладала, не думала я, що свій 60-й день народження буду святкувати сама, маючи сина, невістку і двох внуків.
Святослав не приїхав, лише ввечері привітав мене по телефону. І я впевнена, що це невістка так захотіла.
Я давно вдова, чоловіка мого не стало ще 10 років тому.
Тоді якраз одружився наш єдиний син Святослав, але внуків, на жаль, чоловік не побачив.
Жили ми в трикімнатній квартирі, про сина теж встигли подумати – придбали для нього однокімнатну квартиру.
То ж відразу після весілля син з дружиною стали жити окремо.
Я в їхнє життя не втручалася, і не приходила до них ніколи без попередження.
Намагалася з невісткою подружитися, особливо коли перший онук народився, я пропонувала свою допомогу, але Ліда не охоче хотіла її приймати.
Їй допомагала її мама, і я з розумінням до цього ставилася, адже з мамою рідною завжди простіше.
Та я намагалася компенсувати все подарунками – коли іграшки дитині куплю, коли одяг.
Так само було і тоді, коли народився другий онук, я теж допомагала чим могла.
Але я стала помічати, що ставлення до мене невістки різко погіршилося, і я не могла зрозуміти, чому.
Та потім Ліда набралася сміливості і озвучила мені свої вимоги. Виявляється, вона хоче, щоб я їм свою трикімнатну квартиру віддала, а сама йшла в їхню однокімнатну.
Пропозицією невістки я була дещо ошелешена, адже я і так їм квартиру, нехай і однокімнатну, купила. А її батьки за 10 років їй нічого не дала.
Я не погодилася, бо з цією квартирою у мене пов’язано занадто багато спогадів.
Відтоді невістка образилася і не спілкується зі мною, навіть з днем народження мене не привітала.
І сина вона не пустила до мене. Ну як так? Мені ж не кожного дня 60!
Син зателефонував аж ввечері і просто привітав мене словами. А я наготувалася, і чекала їх в гості. Проте, ніхто не прийшов.
Проплакала я всю ніч, так мені прикро було! Невже я справді заслужила на таке?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
