fbpx
Життєві історії
Не чекаючи від невістки такого привітного прийому, забувши про втому з дороги, Валентина бадьорим кроком вирушила на кухню. Це ж перший раз невістка попросила її допомогти, сказала, що вона сама так не вміє. – Люди змінюються з часом, ну або ми змінюємося, – задумливо відповіла Ніна. Вперше за багато років вона думала про свекруху добре і була вдячна їй

Ніна нещодавно вийшла на роботу після декрету, тому і на роботі, і вдома був аврал. Зараз робота забирала в неї весь час, вдома вона не встигала абсолютно нічого.

І ось, саме, в цей час зателефонувала свекруха і «обрадувала», що приїжджає на тиждень-другий побачитися з онуками і взагалі…, – Навести свій порядок, – додала про себе Ніна.

Ніна була в розпачі, після минулого приїзду свекрухи, пів року назад, вона довго приходила в себе. Ні, Валентина Олексіївна – прекрасна жінка, онуки її обожнюють, чоловік чекає з нетерпінням маминих пирогів, а Ніна тихо зітхає.

Справа в тому, що Валентина Олексіївна дуже допитлива людина, у неї пунктик щодо чистоти і порядку, тільки вона знає, як воно повинно бути, і не перестає навчати цьому невістку.

Гірко зітхаючи і смакуючи незабутні тижні в суспільстві свекрухи, Ніна намагалася робити черговий звіт, поки це не помітила Ірина, колега Ніни. Вислухавши її сумну розповідь, Іра помітила.

– І чого ти переживаєш, раз свекруха хоче допомагати, так нехай допомагає, а ти підбадьорюй. Якщо говорить, що ти не вмієш, ти говори, – Так зробіть самі, будь ласка, у вас краще вийде… Пішла на роботу, натякни, що треба зробити, так вона і тобі допоможе і ти спокійніша будеш, і обов’язково хвали, говори, наскільки тобі важлива її допомога…

Ніна поміркувавши, так і зробила. У неділю, коли чоловік привіз маму з вокзалу. – Мамо, як ми раді, що ви приїхали, я навіть пиріг з капустою вирішила спекти, тільки не встигла…

Свекруха не чекаючи від невістки такого привітного прийому, забувши про втому з дороги, бадьорим кроком вирушила на кухню. – Так, що тут у тебе, та хто ж так тісто робить, давай краще я, нічого ти не вмієш, скільки років заміжня, тісто не навчилася робити…

– Так, хто так капусту ріже, – не вгавала Валентина Олексіївна, – йди звідси, сама зроблю. Вдячна невістка ретирувалася з кухні і зайнялася приготуваннями костюмів до ранок.

Коли пиріг був готовий і вся сім’я сиділа за столом, пила чай, нахвалюючи пиріг, свекруха почала: – Що це у тебе, Ніна, вся кухня в бруді, а холодильник?

– Так не встигаю, Валентина Олексіївна, на роботі аврал, ось чекаю вихідних великих, – зобразивши вселенську печаль відповіла Ніна, – та й все одно, у мене так чисто не буде як у вас…

– Та вже це точно, ну нехай, завтра займуся…

Вечір пройшов чудово, свекруха ходила з перевіркою по квартирі, і робила зауваження невістці. Від її повчань, Ніні хотілося сховатися або огризнутися, але вона тільки сумно розводила руками.

Спати розійшлися задоволені один одним. Свекруха була задоволена, що невістку носом потикала в бруд, невістка, раділа, що свекруха буде зайнята справою, і не буде чіплятися до неї зі своїми моралями. Чоловік уявляв пиріжки кожен день, а діти просто раділи бабусі.

Увечері наступного дня, кухня виблискувала, холодильник посміхався чистими полками і дверцятами, вечеря стояла на плиті, тільки бабуся була мовчазна.

Погодувавши всіх вечерею, вона прилягла на диван в кімнаті біля телевізора. – Посуд хоч сама зможеш помити?

– Звичайно, відпочивайте, мамо, як ви все чисто помили і красиво розклали, спасибі вам, – відповіла Ніна. Відпочити бабусі не дали внуки, один прибіг з книжкою, інший з олівцями, бабуся вже хвилини рахувала, коду ж онуки спати ляжуть, щоб дух перевести.

Так тривало кілька днів, свекруха мила, відмивала, прала, прасувала, а ввечері гралася з онуками, сил на те, щоб пиляти невістку у неї не залишалося. Ніна тихо раділа, надавши свекрусі самій вести господарство, вона тільки захоплювалася свекрухою. І брала роботу додому.

Увечері п’ятниці, за вечірнім чаєм зібралася вся родина, і Ніна заїкнулася про ремонт у дитячій. – Давно збиралися шпалери переклеїти, все часу немає, ви мені не допоможете, мамо, а то чоловік на роботу понаднормово піде, – звернулася вона до свекрухи, – ви-то вже точно знаєте, як краще шпалери клеїти…

Але Валентина Олексіївна приголомшила всіх заявою, що завтра вона збирається додому, справи у неї термінові з’явилися, і вечірнім поїздом, вона відбуває додому.

– Але як же так, мамо, – здивувався син, – ти ж хотіла на кілька тижнів залишитися?

– Так, я тут подумала, у вас своя сім’я, чого вам заважати…

Вже на вокзалі, коли всією сім’єю проводжали бабусю, Ніна подякувала свекрусі і сказала:

– Ви до нас приїжджайте, частіше, а хочете, ми вам онуків на канікули привеземо, на тиждень? – запропонувала Ніна.

– Там подивимося, – ухильно відповіла свекруха і полегшено зітхнула, коли поїзд рушив.

– А хороша у тебе мама…

– Ага, навіть якось дивно, що вона так рано поїхала, – відповів чоловік, – дуже не схоже на мою маму…

– Люди змінюються з часом, ну або ми змінюємося, – задумливо відповіла Ніна. Вперше за багато років вона думала про свекруху добре і була вдячна їй. І не розуміла, чому вона раніше не додумалася так себе вести, навіщо було лаятися і відвойовувати право, хто краще готує або прибирає. Ну і подумаєш, що після її прибирання, все лежить не на своїх місцях, зате свекруха задоволена, допомогла родині сина.

Ну, вчить вона її готувати, але ж Ніна і правда, так смачно не вміє, так навіщо було сперечатися через це стільки років.

Фото ілюстративне – vestida.

You cannot copy content of this page