– Не бути вам pазом! – заявила майбутня свекруха. Закохані вирішили розписатися без особливих урочистостей. З гостей були тільки батьки та кілька друзів. І ось, Надя-красуня в білій сукні зустрічає нареченого. Прямо в батьківському домі при гостях Клавдія Адамівна починає лити потоки бруду: – Що ж за людина ти! Приворожила мого сина! Надійка вибігла з квартири прямо в сукні, із зачіскою, на підборах. Весілля так і не відбулося
Нещодавно зустріла Надю, з якою ми разом вчилися в технікумі майже тридцять років тому. Після навчання ми з нею не бачилися, вона поїхала з нашого міста за кілька сотень кілометрів. Я адже я була дружкою на її весіллі … На її весіллі, що так і не відбулося. За матеріалами
Дуже cумна історія сталася тоді з Надею, яка навіть змусила дівчину покинути рідні краї. Але після нашої з нею зустрічі через роки, Надя вважає цю подію подарунком долі. І ось, що насправді сталося більше чверті століття назад.
Надійка зустрічалася з Валентином, який був на три роки старший за неї і вчився в політеху. Валентин був спокійним і навіть сором’язливим, добре ставився до дівчини, водив в кіно, цитував вірші поетів Срібного віку. Начитаний, розумний молодий чоловік зачарував Надійку і вона вважала його найкращим хлопцем на світі. Часто можна було побачити їх удвох в бібліотеці, або відпочиваючими в альтанці в місцевому парку. Дивилися один на одного як зачаровані голубки.
І все було би прекрасно, якби не мама Валентина Клавдія Адамівна. Вона виховувала сина одна, тримала в строгості і слухняності. Мати якось не помітила, що Валечці вже далеко за 20 і хлопчик давно виріс. Син з глибокою повагою ставився до матері, всі рішення приймалися тільки з її згоди.
Коли Надю познайомили з Клавдією Адамівною, дівчина їй не сподобалася. Безпосередньо вона нічого не сказала, але демонстративно ігнорувала Надіні питання, невтішно відгукувалася про зовнішність дівчини і її здібностях. Коли Валентин вирішив одружитися з Надією, Клавдія була категорично проти:
– Валя, тобі ще вчитися – яке весілля? І навіщо тобі ця приживалка? Що за дівчина – ні пики, ні шкіри! Та й розумом не блищить. Рано тобі ще одружитися, та ще й на такій кандидатурі.
Надя намагалася догоджати майбутній свекрусі – ніколи не перечила їй, дарувала подарунки, кликала з собою на прогулянки, питала її думку з різних питань. Але все було марно – Клавдія Адамівна була проти весілля. І син вперше не послухався маму.
– Не бути вам разом! – заявила мати.
Але закохані вирішили розписатися без особливих урочистостей. З гостей були тільки батьки та кілька друзів. І ось, Надя-красуня в білій сукні зустрічає нареченого. Прямо в батьківському домі при гостях Клавдія Адамівна починає лити потоки бруду:
– Що ж за людина ти! Приворожила мого сина!
– Мамо … – почав було Валентин, але її вже було не зупинити.
– Заpаза ти така! Твоєї ноги в моїй квартирі не буде! Іди з нашого життя.
Надя почала плaкати … А Валентин уткнувся носом вниз і навіть не захистив свою наречену.
– Валентин, та зроби ж ти що-небудь! – кричала Надя.
– Геть звідси! Я забороняю тобі виходити заміж за нього! – продовжувала майбутня свекруха.
На цій ноті Надійка вибігла з квартири прямо в сукні, із зачіскою, на підборах. Я тоді заспокоювала її до самої ночі. Весілля не відбулося, Наді було боляче, що коханий не захистив її.
Через два тижні здали випускні іспити. Надя попросилася, щоб її розподілили на Схід. Зв’язок з нею загубився і я не знала, як склалася її доля, поки ми випадково зустрілись у рідному місті.
Виявилося, Надя зустріла на Сході військового, вийшла за нього заміж. Вони поїхали до Німеччини і вже двадцять п’ять років живуть там. У Наді двоє дітей і маленька внучка.
– А ти знаєш, – сказала мені Надія з усмішкою. – Я ж тоді так побивалася, так ненавиділа Клавдію. А тепер я їй так вдячна! Адже без її витівок не було б у мене того щастя, яке я маю зараз. Якщо вона жива, дай Бог їй здоров’я.
Ми розійшлися і щось тепле залишилося у мене на душі після цієї зустрічі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
