Назар і Софія живуть у шлюбі більше п’ятнадцяти років. Познайомилися в університеті, Назар був старшим за Софію на два роки. Закохалися, почали зустрічатися. Одружилися після того, як зрозуміли, що Софія чекає дитину.
Софія зачепила Назара своєю щирістю і безпосередністю, вона могла годинами розповідати йому різні історії з свого життя. Назар ж сподобався Софії тим, що так, як він дивився на неї, не вмів дивитися ніхто. В його погляді вона бачила всю глибину почуттів. А коли він говорив: – Ти найкраща і найдовершеніша з усіх жінок, Софія вірила йому, і від цього вона ще більше розцвітала.
У подружжя народилася дівчинка, потім – ще одна дівчинка, потім – ще одна…теж дівчинка. Назар дуже любив своїх дівчат. Мав багато працювати, щоб у його чотирьох красунь було все необхідне. Часто їздив у довготривалі відрядження. Всі домашні клопоти по вихованню дітей лягли на тендітні плечі дружини.
Софія все частіше заглядала у дзеркало, і те, що вона там бачила втомлену жінку, її зовсім не тішило. Вона так хотіла підтримки чоловіка, щоб він ще хоч раз сказав, що вона для нього найкраща. І Софія б знову стала найкращою. Вона б навіть прокидалася на годину раніше, щоб зробити зачіску і макіяж.
Та чоловік мовчав. Сірі будні проковтнули всю романтику їхніх з Назаром відносин. А їй лише тридцять шість, і вона так прагне цього.
Вона вже й не пам’ятає, який останній подарунок отримувала від чоловіка. Букет квітів був, чотири роки назад, коли Софія була з третім малятком на виписці.
Назар все частіше почав помічати за дружиною, що вона завжди носить телефон при собі, шаріється, коли до неї приходять повідомлення, знаходить причину, щоб піти в цей час в іншу кімнату.
– Невже Софія мені зраджує? Але ж цього не може бути.
Назар намагався прогнати цю думку, та вона міцно засіла. То ж наважився чоловік зробити те, чого за інших обставин він ніколи не зробив. Коли Софія пішла в ванну і необачно залишила телефон у кімнаті, Назар перевірив її повідомлення.
Чоловік не вірив очам. Вже довгий час його дружина переписується з їхнім спільним університетським товаришем Миколою.
Виявляється, Микола ще досі неодружений. Назар пригадав, що в університеті Микола був закоханий у Софію. Та, оскільки був його другом, то жодним словом ніколи не обмовився про свої почуття. А тут на тобі, переписка тривала вже кілька місяців.
«Софіє, ти була і будеш найкращою в світі жінкою…»
Назар читав і не вірив тому, що бачив. Невже його друг наважився на таке.
За одну мить промайнуло безліч думок. Чоловік вхопив телефон і продовжував читати. Потім вибіг з квартири, нічого не пояснивши.
Софія відкрила телефон і побачила дивне повідомлення: «Чекаю тебе через годину в нашому улюбленому ресторані».
Жінка не знала, як на це реагувати. З тривогою в душі почала збиратися. Нехороші думки крутилися в її голові, вона відчайдушно намагалася зібрати докупи пазл:
– У нього точно хтось є. Зараз він сповістить, що йде від мене.
Софія за столиком не відразу побачила Назара, спочатку в очі кинувся величезний букет троянд.
– Це тобі, моя кохана. Ти маєш знати, що ти – найкраща і найдостойніша в світі жінка.
Той вечір був незабутнім, вони багато говорили і сміялися, як колись, п’ятнадцять років назад. Назар дивився на свою дружину і відчував себе винним і за те, що так мало приділяв їй уваги, і за те, що засумнівався в її вірності і зaліз в її телефон.
До речі, про переписку. Коли Софія відчула холод зі сторони чоловіка, зробила припущення, що в нього хтось з’явився, тому і написала його найкращому другові Миколі, щоб він допоміг врятувати сім’ю.
Микола з усіх сил намагався пояснити Софії, що її Назар просто зайнятий, тому так мало уваги їй приділяє.
– Ти була і залишаєшся найкращою жінкою, – він дійсно написав такі слова. Але далі продовжив: – Таким не зраджують. Ніколи не сумнівайся в своєму чоловікові.
Фото ілюстративне – pinterest.
