На теперішній час, щиро кажучи, у мене не дуже хороший період в моєму житті, не думала ніколи, що так складеться у мене.
Останнім часом нічого не ладиться зовсім у мене, а лише рухається не в кращу сторону зовсім – взаєморозуміння з чоловіком, стосунки з власними батьками, радість бути мамою.
Мені зараз ще й немає 30-ти років, а відчуваю я себе на всі 50, якось так, на жаль.
Почну з того, що моя власна мама дуже проста і пряма людина, вона завжди у будь-яких ситуаціях говорить лише те, про що думає, ось так прямо в очі, не завжди задумуючись над своїми словами.
І вона, до того ж, дуже любить пожартувати, часто навіть не задумуючись чи доречно це.
Ми з моєю рідною сестрою звикли до її різного роду зауважень, адже знаємо маму свою багато років і її характер вивчили добре, а ось чоловік мій цього зовсім не розуміє.
Сергієві це дуже не подобаються. Особливо те, що вона говорить на його адресу, адже буває таке, що вона дійсно не підбирає слів, розмовляючи зі своїм зятем.
Я постійно намагалася їх примирити, хочу, щоб вони порозумілися між собою, особливо, коли ми приходили додому від моїх батьків, але це вже не має ніякого значення, адже тоді Сергій навіть не прислухається до мене.
Одного разу усією родиною ми сиділи на дні народження мого тата і мама так.
Моя мама тоді, несподівано для усіх, просто без зайвих думок, сказала, що хотіла б, щоб я вийшла заміж за іншого – мого друга дитинства Павла.
А я чомусь захотіла вийти заміж саме за Сергія.
І так стала того Павла розхвалювати, мовляв, він такий працьовитий, гарно заробляє, добрий та красивий, просто мрія, а не чоловік.
При всьому цьому моя мама говорила все це без якогось особливого негативу і лише підморгувала зятю.
А Сергій мій, загалом – людина досить таки серйозна.
Він спочатку довго мовчить, збирає образу, а потім говорить абсолютно все, що в нього на душі.
Я, звичайно, чекала вже суперечки і готувалася до цієї розмови. А я вже тоді чекала дитину.
Та Сергій відразу встав і став висказувати моїй мамі все, що вона йому говорила за стільки років, він згадав буквально все, до найменшої дрібниці, я не очікувала від нього такого, він, виявляється, зовсім нічого не забув, скільки речей вона в його сторону сказала.
Згодом я народила дитину, а після тієї розмови мого чоловіка з моєю мамою чимало часу минуло.
Я продовжувала щиро вірити в те, що Сергій заспокоїться трохи і забувся, зрозуміє суть сказаних мамою тоді слів.
Але ж ні, на жаль, тепер він сказав, що хоче, щоб я менше спілкувалася зі своєю мамою, адже вона робить і говорить багато недобрих речей, які йому не подобаються зовсім.
Мені, щиро кажучи, набридло розповідати чоловікові щоразу, в якому саме парку ми гуляємо і з ким я розмовляю, адже він не хоче, щоб ми ходили до мами.
Якась пустка залишилася у мене на душі, що мої батьки досі не бачили свою єдину онучку, хоча минуло більше місяця.
Мама дзвонить зараз мені щодня, цікавиться, що сталося, запитує, як справи у нас, як ми живемо, що я роблю.
Вона запитує у мене, коли я запрошу її в гості, адже хоче побачити мою дитину, а я не знаю що сказати рідній людині.
Ось навіть сьогодні сюди пишу, і самій хочеться просто спокою, щоб ніхто не ображався на мене, адже я знаходжуся між двома рідними людьми. які ворогують між собою.
З Сергієм я останнім часом теж розмовляю мало, він доросла людина і мав би зрозуміти, що все це якось не по-людськи.
От яку сторону мені тут обрати?
Фото ілюстративне.