Після одруження ми з Іваном стали жити в орендованій квартирі, адже у моїх батьків і у його були двокімнатні квартири, тісно жити в такій квартирі двом сім’ям.
А згодом мамі Івана дістався у спадок від її рідного дядька будинок в селі. Я тоді якраз чекала дитину і мати чоловіка запропонувала нам жити там в селі. Тетяна Сергіївна пояснювала, що нам в селі з дитиною буде добре, адже будемо на свіжому повітрі. Працювати буде один Іван, йому не дуже далеко звідти їздити на роботу, а вони з батьком працюють обох, свого авто не мають, до роботи добиратися не зможуть.
Мати Івана сказала, що, як вони з чоловіком вийдуть на пенсію, то поміняються з нами: ми переїдемо в їх квартиру, а вони на пенсії будуть жити в селі, у цій хаті.
На одну зарплату чоловіка нам було дійсно важко жити в місті і ми погодилися.
Мої батьки і батьки Івана дали нам трохи грошей на ремонт і ми стали жити в селі.
Я народила дитятко, все було добре, та згодом до нас все частіше стала навідуватися матір Івана. Навесні цього року вона привезла мені розсаду і багато різного насіння садити город. Я пояснила матері чоловіка, що в мене мала дитина, мені не до городу в селі, ми можемо самі собі купити ту картоплю, цибулю, помідори та огірки, нам багато не потрібно. Але свекруха сказала, що усі люди з села овочі і фрукти возять, а у нас нічого немає, тому мені потрібно садити город, а мала дитина, то нічого, адже люди в селі і з дітьми якось живуть.
Свекруха поїхала, а я так і нічого не посадила: розсада зів’яла, насіння пропало. Коли мама чоловіка приїхала до нас влітку, дуже засмутилася, коли побачила, що я нічого не садила. Знову стала мені розповідати, що жінки в селі працюють на городі, а я нічого не хочу робити. Їй не подобалося, що на подвір’ї немає квітників, як у всіх людей, що ми не тримаємо курей та качок, в селі так ніхто не живе. Вона щоразу, коли приїжджала, говорила мені одне і теж.
Врешті, я сказала чоловікові, що мені все це не подобається і ми взяли квартиру в кредит і поїхали жити в місто.
Свекруха зі мною не спілкувалася багато років після того, зараз вони з батьком вже на пенсії. Нещодавно вона сама приїхала до мене і просила вибачення. Виявляється, що вони, після того, як вийшли на пенсію, рік прожили в селі. Копали город, садили і цибулю, і моркву, і буряк, і помідори, і капусту, і огірки, і картоплю. Все літо батьки чоловіка провели на городі: пололи бур’ян, поливали рослини. А восени зібрали поганий врожай, майже нічого не вродило. Тоді мати чоловіка зрозуміла, яка це нелегка праця і сказала, що більше городу того садити не буде, їй багато не потрібно, вона сама купить в магазині краще ту картоплю і огірки. Отак.
Свекруха вибачалася і я їй пробачила, але зрозуміла для себе, що краще жити в своєму домі, де ти сама собі господиня.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
