Ми з Миколою познайомилися, як тільки закінчили навчання. І в мене, і в нього була вже робота, та заробляли ми небагато, адже лише влаштувалися.
Ми зустрічалися пів року, а потім надумали одружитися. та ні в мене, ні в Миколи грошей на весілля не було, тоді ми вирішили зачекати.
Мені від бабусі дісталася квартира, батьки мої сказали, що якраз до весілля зроблять там ремонт. Вони не багаті люди, тому ремонт могли зробити недорогий, косметичний, але я була щиро вдячна їм за це.
У Миколи була лише мама, тата не стало багато років тому. Вона грошей теж, особливо, не мала, але принесла якісь шпалери та штори. Але постійно наголошувала, що теж доклалася до нашого ремонту, не була осторонь.
Ми зіграли скромне весілля і стали жити в бабусиній квартирі.
А через місяць в мене був день народження, прийшли мої батьки, мама чоловіка та її рідна сестра. Подарували мені те, чого нам не вистачало в квартирі: батьки подарували мікрохвильову, свекруха – каструлі і сковорідки, а її сестра мені сертифікат вручила на електричну піч, яку привезли нам наступного дня. Лише чоловік подарував сережки і велику м’яку іграшку.
Наче все йшло добре, а навесні в кінці квітня батьки мене з чоловіком покликали до себе в село, щоб ми допомогли садити картоплю. Коли дізналася свекруха, то сказала, що там вже один чоловік є, мій тато, для чого туди ще її сина брати, хай відпочине після роботи. Мій чоловік послухав її і не поїхав.
Мама з татом трохи здивувалися, а мені було прикро від того. Картоплю ми посадили, я повернулася додому.
А через тиждень свекруха приїхала до нас і стала просити, щоб ми їхали на дачу картоплю садити у неї, адже вона лише одна, сама з городом не впорається. Та я сказала, що допомагати їй не буду, адже чоловік батькам моїм не допомагав.
Вона образилася і з чоловіком поїхали вдвох. Микола тоді вдома не ночував, не було його наступного дня, приїхав аж через тиждень. Був незадоволений, що я навіть не зателефонувала йому. Став збирати свої речі, забрав усе, що мені подарував і що дарувала його родина нам обом: взяв навіть сковорідки і каструлі, які на день народження його мама мені подарувала, сережки і м’які іграшки, подаровані ним.
Не знаю, що йому там за цей тиждень говорила його мама, але чоловік пішов. Повернувся лише через тиждень, просив вибачення, казав, щоб ми почали все знову, з чистого аркуша паперу. Та я не хотіла пробачати чоловіка і Микола сказав, що, якщо я не хочу зберегти сім’ю, то щоб я сертифікат повернула на електричну піч, він хоче її продати.
Щиро кажучи я зраділа, що чоловік так швидко показав себе справжнього і я не витратила на нього найкращі роки свого життя.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
