fbpx
Життєві історії
Наталя складала в важкі сумки всі продукти, які мама їй наготувала в селі. Вона спішили до свого коханого в місто, хотіла зробити сюрприз. В той день вона вперше побачила його наречену

Зі своєю дружиною Наталею, ми познайомилися 30 років тому. Але історію нашого знайомства ми постійно згадуємо й по сьогоднішній день.

Сталося це 30 років тому. Я тоді був молодим безтурботним хлопцем, постійні компанії, розваги, танці до світанку. Так сталося і того разу. Як завжди, посиділи до ночі, а під ранок почали розходитися по домівках. На вмовляння залишитися в гостях я не погодився. Був травень, тепло, повний місяць, все цвіте. Одним словом – краса. Громадський транспорт вже не ходить, йду, насолоджуюся природою і ні про що не турбуюсь.

Дійшовши до парку вирішив присісти на лавку перепочити. Раптом чую, що хтось плаче. Бачу, на лавочці дівчину, підійшов, запитав, що сталося. Як виявилося вона приїхала з села до свого хлопця, без попередження, хотіла зробити сюрприз. Але в нього вже була наречена, з якою він мав одружитись. Так і вийшло, що дівчина залишилася сама в  чужому місті по серед ночі.

Я присів біля неї і спробував заспокоїти. Ми познайомилися, звали її Наталя. Ми довго розмовляли, щось обговорювали, я всіляко намагався її відволікти від поганих думок. А потім я запропонував їй погуляти по набережній. Вона погодилась і ми пішли гуляти разом, чим ближче знайомилися, тим веселіше їй ставало, потім я помітив, що вона трохи заспокоїлась.

Так ми гуляли до ранку, а потім я запросив її до себе на сніданок. Відтоді ми завжди разом. І я дуже щасливий, що саме я опинився в ту ніч у тому парку. Адже якби щось пішло по-іншому, я б ніколи в житті не зустрів такої дружини, як моя Наталя.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook