fbpx

Наталя, на жаль, повторила долю своєї матері: у неї немає чоловіка, вона сама виховує свого сина. Наталю виховувала бабуся, бо мама хотіла влаштувати своє особисте житя. А Наталі з цим зовсім не пощастило, з таким життям вона й не знайде чоловіка

– Коли виростиш дитину свою сама – ось тоді вже й і будеш думати лиге про себе та своє особисте життя! – частенько чує від своєї матері моя знайома, 30-річна Наталя. – Скажи спасибі, що я взагалі тобі допомагаю в непростих та важких ситуаціях в твоєму житті.  Хоча взагалі і не зобов’язана це робити зовсім. Твоя дитина – лише твоя, я своїх вже виростила.

Наталя росла без батька. Мама виховувала її сама, але практично усі спогади зі свого дитинства у Наталі пов’язані з її бабусею.

Бабуся Наталі завжди сама забирала її зі школи, годувала смачними свіжоприготовленими обідами, пекла пиріжки, сиділа і вдень, і вночі коли вона занедужала з нею, водила її в театри і на ялинки, допомагала вирішувати домашні завдання, загалом, присвячувала дівчинці дуже багато часу.

Влітку бабуся з онукою, маленькою Наталкою, їхали на три місяці на дачу, взимку ходили в парк і на гірку, восени збирали листя і жолуді і майстрували костюми до шкільного осіннього балу. Дуже цікаво та пізнавально проводили свій час.

– Наталя твоя знову у тебе? – дивувалися усі бабусині подруги та сусіди, коли думали, що дівчинка не чує. – Ну-ну. А дочка твоя як там, де вона зараз, що робить? Зовсім дитиною своєю вона не займається, на матір зіпхнула і все, добре влаштувалася в житті, нічого не скажеш. Щоб усім ще так жилося? Не шкодуєш ти себе зовсім.

– А мені не складно з онучкою сидіти, вона спокійна дитина! – виправдовувалася щоразу перед усіма бабуся. – Ми з Наталочкою моєю відмінно ладнаємо вдвох. Мені – тільки радість, що вона в гостях. А дочку теж треба зрозуміти. Їй особисте життя потрібно влаштовувати. З дитиною на руках цього не зробиш, це ж цілком зрозуміло. Поки що вона молода, я повинна дати їй шанс знайти свою щасливу жіночу долю!

Процес “влаштування особистого життя” матір’ю розтягнувся на все дитинство Наталі, і особливим успіхом не увінчався, якось не щастило зовсім в цьому плані.

Жінка так і залишилася одна. Бабусі, на жаль, вже не стало, а сама Наталя, на жаль, повторює долю матері: без чоловіка виховує свого синочка. Малюк недавно пішов у садочок, а сама Наталя відразу вийшла на роботу.

– Ну в тебе ж мама поруч живе, тобі пощастило! – кажуть Наталі дуже часто подруги. – Одній дуже складно з усім впоратися. З маленькою дитиною постійно потрібна людина під боком на всяк випадок. І це дуже добре, коли така людина поруч – рідна бабуся. Про це лише мріяти можна.

Наталя тільки сумно посміхається у відповідь. Бабуся – це, звичайно, добре, але не в їх випадку. Їх рідній бабусі на шию не сядеш і покладатися на неї у важку хвилину зовсім не прийдеться, це зовсім не той варіант, у неї “своє життя”.

Чесно кажучи, Наталя і сама не хоче залишати сина зі своєю мамою. Адже і так робота з’їдає майже весь час. Але часто трапляються ситуації, коли без допомоги просто не обійтися – наприклад, дзвонять з садочка в середині дня і просять забрати дитину, бо в нього температура. У таких складних випадках мати виручає Наталю, звичайно, з великими труднощами, але скільки ж потім доводиться вислухати від рідної матері, що краще до неї не звертатися після цього!

Ні про яке “особисте життя” Наталя поки і не думає, навіть часу немає на себе. У такому режимі познайомитися з чоловіком і обзавестися сім’єю їй може і не вдасться. Залишити ж дитину ніде. Ну на один-два рази можна домовитися з подругами, але це ж не вирішить проблему, адже з чужою дитиною сидіти ніхто не має особливого бажання. Мати сидіти з дитиною, коли Наталя не на роботі, не буде – це сто відсотків, про це й навіть просити її не потрібно, Наталя і сама це добре розуміє.

– Я свою дитину вже виростила! – каже мати щоразу доньці, як тільки випаде нагода. – Твоя дитина – повністю твоя відповідальність.

Ну що за бабусі пішли, що за покоління таке? Виходить, і зі своїми дітьми не особливо сиділи самі, а лише вітали допомогу своїх батьків, і з онуками не хочуть. Своє життя у них, бачте. Чому попереднє покоління бабусь відчувало себе зобов’язаними допомогти своїм дітям та онукам?

А, можливо, мати Наталі і права, тільки так і треба – дітей повинні виховувати лише їх рідні батьки, адже вони для себе народжували?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page