Андрій бродив вулицею і, здається, нікого не бачив. Сам не помітив, як звечоріло – сьогодні він не спішив додому, чи, краще сказати, не хотів туди повертатися.
Йому нещодавно виповнилося 35, і він успішний чоловік – має свій власний бізнес, автомобіль і квартиру. Так буває – все є, а спокою на душі немає.
З кожним днем Андрію все більше здається, що він зробив неправильний вибір в житті, одружившись не за покликом душі. Він дуже кохав Анну, а одружився з Наталкою.
Анна була найкрасивішою дівчиною в класі, Андрій довго не знав, як зізнатися першій красуні в коханні. Наважився на випускному, виявляється, Анна теж була закохана в завжди мовчазного Андрія. Відтоді вони були разом, навіть поступили в один університет.
На п’ятому курсі молоді люди вирішили одружитися. Та все змінив випадок. Якось Андрій повертався пізно додому, його біля під’їзду перестріла якась жінка. Все виглядало, наче випадково: жінка пильно глянула на Андрія і прорекла: не одружуйся з Анною – лиxо тебе чекатиме, Наталка твоя доля.
Жінка зникла так само швидко, як і з’явилася. Cергій був oшелешений почутим, не хотілося вірити в цю маячню, та його не покидала думка, звідки ця дивна жінка знає про Анну. А потім чоловіка, наче підмінили, і незабаром в його житті з’явилася і Наталка – дівчина з паралельної групи.
Андрій і досі не може пояснити, чому одружився з нею, адже вони зустрічалися всього місяць. Коли Андрій вінчався в церкві з Наталкою, Анна вила від бoлю у власній квартирі – коханий залишив її без жодних пояснень.
Тепер Андрій зрозумів нарешті, що щасливим він так і не став, більше того, він зробив нещaсною ту, яку найбільше кохав. Після весілля Андрія Анна кудись поїхала, можна сказати, зникла, розчинилася у великому світі.
Своє одруження з Наталкою Андрій з перших днів визнав помилкою, та дівчина швидко виправила ситуацію, оголосивши, що чекає дитину. Невдовзі у них народилася донечка, то ж мови про рoзлучення і бути не могло, принаймі деякий час. З роками прірва між подружжям зростала, Андрій все чіткіше розумів, що Наталка не його жінка, і що він досі кохає Анну.
Все прояснив також випадок. Наталка якось неохоче говорила про тітку – мамину рідну сестру, яка жила неподалік в селі. Андрію здавався дивним той факт, що рідна тітка жодного разу не навідала племінницю. Та якось на базарі, скуповуючи продукти, Андрій побачив, як дружина мило спілкується з якоюсь жіночкою. Ця зустріч не давала чоловіку спокою, він був упевнений, що звідкись знає цю жінку.
Прозріння прийшло під ранок, після недоспаної ночі. Так, це була та жіночка, яка колись прорекла Андрію його долю. І хоч пройшло багато років, чоловік впевнений – це таки вона.
Наталці нічого не залишалося, як зізнатися, що це її рідна тітка, і що колись вона попросила її влаштувати це «шоу» для Андрія, бо була закохана в нього, а коли почула, що в Андрій з Анною все йде до весілля, вирішила діяти.
Андрій слухав дружину і не міг повірити, що вони так просто його обкрутили.
– Що ж я наробив?, – в прозрінні Андрій і вибіг із дому.
Він бродив по вулиці уже п’яту годину. Вдома його чекала нелюбима жінка, яка народила йому донечку, а десь у світах живе Анночка – світла душа, яку він сильно обpазив, але яку він і досі кохає.
Фото ілюстративне.
