Микола з Настею прожили разом 15 років. Одружилися вони як тільки їм виповнилося по 18 років. Цілих 15 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його стали дратувати та неподобатися її звички. Раніше, ще на початку шлюбу, він захоплювався нею. Настя не поспішала жити, вона знала про його роман на стороні, знала навіть ту жінку, з якою Микола зустрічався вже близько трьох років. Але час затупив сум. Вона пробачала чоловікові все: неувагу, прагнення заново пережити свою молодість. Але і не дозволяла заважати їй жити, цінуючи кожну хвилину.
Так Настя вирішила жити відтоді, як дізналася, що занедужала. І та, на жаль, скоро це переможе жінку. Вона не стала про це зовсім нікому розповідати, не хотіла щоб її рідні й близькі люди хвилювалися це все разом з нею і хвилювалися. Настя тримала все в собі і намагалася брати від життя все. Її життя минало і з кожним днем в ній народжувалася мудрість та спокій.
Микола прийшов в будинок тієї іншої жінки. Тут все було яскравим, теплим, рідним. Вони зустрічалися вже три роки, і весь цей час він кохав її. Сьогодні він прийшов сюди, і твердо вирішив розлучитися зі своєю дружиною Настею заради іншої жінки. Навіщо обманювати всіх трьох, він більше не кохав дружину, більше того – вона його дратувала. А тут він заживе по новому, щасливо. Микола спробував пригадати почуття, які колись відчував до Насті, але не зміг. Йому раптом здалося, що вона так сильно дратувала його з самого першого дня їхнього знайомства.
Вони домовилися зустрітися в ресторані. Там, де шість місяців тому відзначали п’ятнадцятиріччя шлюбу. Настя приїхала першою. Перед зустріччю Микола заїхав додому, де довго шукав папери, необхідні для подачі заяви на розлучення. Випадково він натрапив на запечатаний великий конверт, раніше він його не бачив. Микола очікував побачити там що завгодно, але замість цього виявив численні аналізи, виписки, довідки. На всіх аркушах значилися прізвище та ініціали дружини. Здогад пронизав його, як блискавка, і холодна цівка пробігла по спині. Його Настя має проблеми.
Микола заліз в інтернет, ввів в пошуковик назву висновку фахівців, і на екрані висвітилася сумна фраза: “Від 6 до 12 місяців”. Він глянув на дати, з моменту обстеження пройшло пів року. Що було далі, він пам’ятав погано.
Настя прочекала його сорок хвилин. Телефон не відповідав, вона розплатилася за рахунком і вийшла на вулицю. Стояла чудова осіння погода, сонце не пекло, але зігрівало душу. Вперше за весь час, її заповнило почуття жалю до себе. Вона йшла по вулиці і бачила, як радіють очі людей від того, що все попереду, буде зима, а за нею неодмінно весна. Їй не дано більше випробувати подібне почуття. Образа розросталася в ній і вирвалася назовні потоком нескінченних сліз.
Микола метався по кімнаті. Вперше в житті він відчув швидкоплинність життя. Він згадував дружину молодою, в той час, коли вони тільки познайомилися і були сповнені надій. А він кохав її тоді. Йому раптом здалося, що цих п’ятнадцяти років наче й не було. І все попереду – щастя, молодість, життя.
У ці останні дні він оточив її турботою, був з Настею цілодобово і переживав небувале щастя. Він боявся, що вона піде, він готовий був віддати своє життя, аби зберегти її. І якби хтось нагадав йому про те, що місяць тому він мріяв розлучитися, він би сказав, що такого не може бути.
Микола бачив, як їй важко прощатися, як вона плаче ночами, думаючи, що він спить. Насті не стало через три місяці. Він плакав, як дитина і став старішим на сто років.
Якось прибираючи в будинку, Микола знайшов записку, бажання яке Настя написала під Новий рік: “Бути щасливою з коханим, до кінця своїх днів”. І раптом він згадав, що побажав сам: “Стати вільним”. Кожен отримав те, про що, здавалося, мріяв. Але щастя де?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
