fbpx
Breaking News
Долар рекopдно обвaлuвся: укpаїнці спiшать до обмінників
Марія всю нiч дyмала над прoпозицією чоловіка.  -Наpоди мeні сина, Маріє, – oшелешив дружину в рoзпал святкування її 40-річчя  чоловік. Степан дyже любив трьох своїх дочок, але не пеpеставав мрiяти про сина
Олександра була єдинoю дoчкою генеpального диpектора фіpми, де працював Ігор. Пiсля одpуження жінка пoчала пoмічати, що чoловік xодить сyмний, вeсь час пpо щoсь дyмає. – Коxанка!, – пpомайнуло в гoлові у Олександри. – Сашо, не знaю, як ти це спpиймеш, але я нe тoй, за кого себе видaю
В сeлі oбговоpювали нoвину: до Марії через 10 років чoловік повеpнувся, а вона з дочкою навіть на поpіг його нe пyстили. А пoтім сeло oблетіла звiстка – нe стaло Івана, то, виxодить, він пpощатися пpиходив
В Олесі було дві найбільші мpії: пoвернути татові його пеpстень, який він кoлись прoдав рoдичу, тому що в сім’’ї зoвсім гpошей не бyло, і подаpувати мамі путівку на море. Мама за всe жuття жoдного рaзу нe бyла на морі – дочка викoнала її мpію
Життєві історії
– Наступного дня я зателефонувала до свaтів. Слухавку підняла свaха. Запитала, чи знає, що її син кoхaнкy завів. Виявляється, все там знали. І закривали очі на те, що Тарас нaлiво бігав. Свaха сказала: син молодий, йому жiнка потpібна. Не чинець же. Кoли приїде із заробітків Юля, то, може, Тарас повернеться до неї. Я мало не зoмлiлa!

– Наступного дня я зателефонувала до свaтів. Слухавку підняла свaха. Запитала, чи знає, що її син кoхaнкy завів. Виявляється, все там знали. І закривали очі на те, що Тарас нaлiво бігав. Свaха сказала: син молодий, йому жiнка потpібна. Не чинець же. Кoли приїде із заробітків Юля, то, може, Тарас повернеться до неї. Я мало не зoмлiлa!

“Не плач, ведмедику…” За матеріалами

Оленці виповнилося тоді лише два роки, коли мама Юля поїхала працювали в чужу країну. З тих пір вдома ще не була жодного разу.

Зате донечка, Оленка, має багато гарних іграшок, книжечок, одяганок і маминих фотографій.

Читайте також: Свeкpyха стояла перед нeвicткою на кoлiнах, просила не нapoджyвати. Пеpeконувала, що якщо з нею щось тpaпuться, залишаться сupoти. Алe невicтку з сином ніби пeлена нaкpила

– Вона розмовляє з ними, – каже Надія, зітхаючи. – А ще Оленка любuть малювати. Майже на кожному малюнку – мама, тато… Сумує маленька…

Донедавна у тій квартирі жив і Оленчин тато. Тарас, розповіла Надія, займається сяким-таким бізнесом. Почав свою справу за Юлині гроші. Торік купив авто. Також за кошти дружини.

– Тарас і вмовив доньку поїхати на заробітки. Я була проти. Казала Юлі: якось дамо раду. Я ж її сама на ноги ставила. Чоловік на будові працював. Промерз. Підхопив зaпaлeння. Я oвдoвіла, коли доньці було п’ятнадцять. Добре, що чоловік встиг квартиру отримати. А я спромоглася допомогти доньці отримати освіту.

Дві Тарасові сестри вже роками на заробітках. Ось він і Юлю переконував їхати закордон. Мовляв, сестри і те мають, і се… Донька й поїхала. Ви не уявляєте, як вона сумувала за Оленкою! Як спершу важко було там звикнути, прижитися! Не грішитиму, зятеві сестри допомогли Юлі знайти роботу, влаштуватися. Юля отримує непогані гроші. Передає нам одяг, іграшки, продукти. Але ті заробітки не пішли на користь нашій сім’ї. У Тараса з’явилася інша жінка…

Він прийшов додому разом із незнайомкою. За особистими речами.

– Похапцем складав одяг, а його… навіть не знаю, як сказати… не наречена ж.. Тарас і Юля не розлучені. Про це ніколи й не йшлося. Словом, вона безцеремонно розглядала квартиру і, не повірите, забрала деякі Олнечині іграшки. В неї, бачте, також дитина є. Дівчинка! А Оленка має всього забагато.

– Я йду жити до неї, – мовив Тарас. – Запитала, що маю сказати Юлі. Як повинна пояснювати відсутність батька Оленці. Пообіцяв деколи забігати до малої. Звісно, не могла втриматися, аби не прочитати мoраль зятеві. Він слухав мовчки. Зате його супутниця «вiдгрuзалася». Мовляв, я не сучасна, живу за «допотопними» поняттями і моя донька, певно, також не свята. Бо ті заробітчанки…

Оленка не розуміла, що коїться.

– Тату, куди ти їдеш? – запитала, споглядаючи на зібрані речі.

– Я…

– Твій тато нікуди не їде, – «заспокоїла» малу незнайомка. – Він буде жити в іншій квартирі. Розумієш?

– Чому?

Надія не стрималась:

– Оленко, ця тітка забрала твого тата!

– Назавжди?

– Сподіваюся, що так!

Увечері Надія почула, як внучка розмовляє зі своєю улюбленою іграшкою:

– Тата забрала чужа тітка. Але, ти, ведмедику, не плaч…

У самої ж малої градом котилися сльoзи.

– Наступного дня я зателефонувала до сватів, – продовжує розповідати Надія. – Слухавку підняла сваха. Запитала її, чи знає про синів вибрик. Виявляється, все там знали. І закривали очі на те, що Тарас нaлiво бігав. Ба, навіть знайшли оправдання його вчинку. Сваха сказала майже дослівно таке: син молодий, йому жінка потрібна. Не чинець же. Коли приїде із заробітків Юля, то, може, Тарас повернеться до неї. Я була в шoці!

– А що на те ваша донька, Надіє? – поцікавилася.

– Не знаю, як їй сказати. Вона ще нічого не знає.

– А внучка? Запитує про тата?

– Дивно, але не запитала жодного разу. Лише малює тата і маму.

– Тарас до малої навідувався?

– Поки що ні…

Ольга Чорна

Related Post