fbpx
Життєві історії
Наша подруга Софія запросила нас на свій ювілей – 30 років. Все обміркувавши, ми вирішили відмовитися від честі бути присутніми на цьому святі

Наша подруга Софія запросила нас на свій ювілей – 30 років. Ми злегка здивувалися, бо останнім часом ми не особливо зустрічалися, але ми пообіцяли, що прийдемо, якщо все буде добре. Домовилися уточнити ситуацію ближче до справи.

Торжество було заплановано на середину вересня. Кафе, ведучий свята, пристойна кількість гостей. Отримавши запрошення, ми відклали кошти на подарунок для Софії, і заспокоїлися.

Через кілька днів чоловікові зателефонував чоловік іменинниці і повідомив, що його дружина передумала нас запрошувати. Вона дізналася про те, що наші чоловіки десь днями сиділи в одного товариша, а її не запросили.

Чути це було дивно, бо мене там теж не було – зібралася чисто чоловіча компанія. Але ні то ні, нам легше, не треба витрачатися.

Пройшов тиждень. Софія знову написала моєму чоловікові повідомлення: «Все в силі, чекаємо вас». Ми посміялися: «Напевно, помирилися, тому ми знову в справі».

Через приблизно півтора тижні чоловік, повернувшись з роботи, з порога заявив: «Ти ні за що не повіриш, хто мені сьогодні написав – Софія».

Коротше, нас знову поставили перед фактом, що «зарезервовану дату в кафе перекупили інші клієнти, а знайти нове місце на це число ніяк не виходить. Вибачте, друзі, швидше за все, доведеться все скасувати».

Судячи з коментаря друга, з яким чоловік поговорив ввечері, Софія всерйоз спантеличилася бюджетом заходу. Вона хотіла обійтися власними силами і трохи не розрахувала – грошей дуже не вистачало, а зичити вона ні в кого не хотіла.

Після недовгих роздумів вона вирішила скоротити кількість запрошених, і в першу чергу під скорочення потрапили такі гості, як ми, не надто важливі й дорогі серцю. Друг в кінці зазначив: «Ну, я ще спробую її умовити…».

«Слухай, тобі не здається дивною ця ситуація?» – запитала я у чоловіка, коли він передав мені суть розмови. «У мене все менше бажання бути присутнім на цьому святі життя, навіть якщо ми знову отримаємо від люб’язної Софії запрошення!».

Як у воду дивилася. Ще через тиждень-півтора чоловікові прийшло чергове повідомлення про те, що «ми все узгодили, свято відбудеться, чекаємо вас!».

Вчора, все обміркувавши, ми остаточно вирішили відмовитися від честі бути присутнім на ювілеї Софії, тільки хочемо ще тиждень почекати – може, вона сама вирішить нас ввічливо «відшити», і нам не доведеться шукати вагому причину для відмови.

Нам неприємний той факт, що нас порахували «зайвими і маловажливими» гостями. Загалом – суцільне розчарування. Не думаю, що нам варто туди йти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page