Я стільки років прожила, а ніколи й подумати не могла про те, що квартира наших батьків стане каменем спотикання між мною і моїми рідними сестрами.
Наша мама все життя пропрацювала на заводі, і від підприємства їй була дана чотирикімнатна квартира, в якій ми всі жили однією великою родиною. Мама, тато і п’ятеро дітей: я, дві сестри і два брати. Потім коли ми виросли і вже були дорослими людьми, я і мої сестри виїхали з рідної домівки в інші міста влаштовувати своє сімейне життя, народили дітей, маємо свої сім’ї. Батьки і брати залишилися жити в тій квартирі.
Але так склалося, що спочатку не стало обох моїх братів, через деякий час за ними пішов і батько. Залишилася тільки одна мама. Ми до неї їздили втрьох з сестрами, відвідували її. Після таких негараздів, які трапилися у маминому житті, вона часто погано себе почувала. У нас не виходило їздити до неї дуже часто, так як ми жили далеко зі своїми сім’ями. Незабаром мами теж не стало. І у нас залишилася тільки порожня чотирикімнатна квартира.
Як виявилося потім, ця квартира досі не була приватизована і мати була там оформлена, як квартиронаймач. Поговоривши зі своїми двома сестрами, ми ніби як вирішили, що будемо приватизувати цю квартиру. Потім ми її продамо і поділимо суму на трьох, так як в цій квартирі ніхто з нас жити не хоче. У всіх життя своя в інших містах, діти, робота.
Але ось минуло вже п’ять років, як не стало нашої мами, а квартира досі не приватизована. Запитайте чому? Тому що ми не можемо нормально зібратися і вирішити, як нам вчинити, хто буде збирати документи, хто буде ходити по інстанціях, хто буде власником квартири за документами, в кінці кінців.
Найцікавіше, що поки там ще жили батьки, в останні роки вони не працювали, за комуналку ніхто не платив. Накопичилася дуже велика сума боргу. Ці борги тепер лежать на нас з сестрами, так як ми там прописані в цій квартирі. Я віддала найбільшу частину грошей, повернувши борги, так як я заробляю більше них. Зараз квартира пустує. Поки ми нічого не робимо з документами, так як нібито у всіх свої справи і турботи, моя молодша сестра, для чогось стала робити в цій квартирі ремонт, я так розумію, вона вже вирішила, що хоче там жити. Вона наймає робітників, контролює все з іншого міста. Я їй сказала, живи, оформлюй все на себе, будь власником, але віддай мені мою частку. На що вона сказала, що таких грошей у неї немає, і нічого вона віддавати не буде. А ремонт йде.
Мені не потрібна ця квартира, я хочу, щоб або ми її оформили і продали, але щоб її оформити ми повинні зібратися всі разом втрьох, так як скрізь потрібні наші підписи, або нехай вона забирає її, і віддає мені частину грошей, я відмовлюся від своєї частки на користь неї і випишусь.
Але сестра ніяк не йде на нормальний діалог, ми сперечаємося постійно по телефону, і проблема не вирішується зовсім, все залишилося на тому рівні, якому було, лише між нами одні непорозуміння. А третя сестра взагалі не може визначитися, на чиєму вона боці, і що хоче вона. Сьогодні вона підтримує мене, завтра вона підтримує її. Невже нам доведеться розбиратися в вищих інстанціях між собою, невже рідні люди не можуть самі між собою домовитися? Або мені потрібно змиритися з тим, що сестра візьме квартиру собі? Як мені вчинити? Адже ми рідні люди і для мене це важко, непросто зараз в цій ситуації.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – country.
