fbpx

Наша мама уже літня жінка, нещодавно вдруге овдовіла. Тепер вона часто дзвонить мені і брату. Ми з братом все розуміємо – мамі самотньо і їй вже потрібна наша допомога – адже роки беруть своє. Тільки ось допомагати їй у нас з братом немає ніякого бажання і мама сама винна у цьому

Мене звати Вікторія, у мене є молодший брат Микола. Наша мама – просто справжня зозуля. Коли народився мій брат, то мама забрала його собі, а мене віддала на виховання своїй мамі, моїй бабусі. Мовляв, їй буде дуже важко з двома дітьми: квартира маленька для двох дітей, та й грошей вони з батьком заробляють не дуже багато.

Тато завжди і у всьому слухався маму. Так що брата я бачила дуже рідко. Мене виховувала моя бабуся. Ми виросли майже чужими людьми, хоча ми – рідні брат і сестра. А все через нашу маму.

Потім я пішла навчатися і почала жити в гуртожитку. Батька на той час уже не стало, бабусі – теж. Мати мені ніяк не допомагала. Мені доводилося підробляти вечорами, щоб я могла вчитися далі.

Потім мама вийшла заміж вдруге. Як і раніше я їй зовсім була не потрібна. Мені було дуже важко вчитися, але я не здавалася. Потім я закінчила навчання, знайшла роботу і вийшла заміж. Моя мама в підготовці весілля ніякої участі не брала. Вона приїхала на весілля рідної дочки як звичайний гість.

Рік тому не стало маминого другого чоловіка, і вона раптом згадала про те, що у неї є двоє дітей. Вона почала дзвонити і мені, і моєму братові. Наша мама чомусь почала цікавитися нашим життям.

Ми з братом все розуміємо. Мамі самотньо і їй вже потрібна наша допомога – адже вона вже постаріла. Тільки ось допомагати їй у нас з братом немає ніякого бажання.

Мене вона взагалі бабусі залишила, а й брат від мами нічого доброго не бачив. Мама його життям ніколи не цікавилася. Її турбувало тільки те, щоб брат був нагодований і одягнений.

Ми не хочемо відправляти маму в пансіонат для людей похилого віку. Адже ми знаємо, що там про таких людей дбають не дуже добре, але і змусити себе піклуватися про нашу матір, я теж не можу.

Адже вона зовсім нами не цікавилася, а жила лише для себе і думала тільки про себе. Тому вона і не може розраховувати на те, що будемо дбати про неї, коли вона стала старою і їй потрібна наша допомога.

Не знаю, як правильно поступити в цій ситуації. Максимум, на що ми з братом згідні, це знайти жінку, яка буде інколи заїжджати до мами, привозити їй продукти, прибирати вдома. Ми будемо скидатися і платити їй за це. І все. Думаю, так буде більше, ніж справедливо.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page