fbpx
Життєві історії
Наш син заробляє мало і все чекає, що ми маємо йому допомогти. Тетяна, моя невістка, наполягає на тому, щоб все наше майно ми вже зараз переписали на сина. У нас є ще дача, я дуже її люблю, щоліта їжджу туди відпочивати. Тетяна хоче, щоб ми її продали, а гроші віддали їм. Я відмовилася, бо добре знаю свого сина. Моя відмова продавати дачу спричинила те, що тепер син і невістка не хочуть зі мною спілкуватися

Артем у нас єдиний син, при чому, пізня дитина (я народила його, коли мені було 35 років). Зараз він виріс, одружився, йому вже 34 роки, а нам з чоловіком по 69 років. Ми вже доволі літні люди, але ще даємо самі собі раду. Єдине, що нас турбує – після одруження наш син взагалі перестав з нами спілкуватися.

Спочатку ми хвилювалися через те, що він ніяк не може знайти собі пару, у його ровесників діти давно в школу пішли. Потім, нарешті, він таки знайшов собі дівчину, одружився два роки тому. Його дружині 32 роки. У них є дочка, їй пів року.

У сина завжди були проблеми з роботою, то ж ми з чоловіком забезпечили його всім необхідним для початку: віддали квартиру, яка залишилася мені в спадок від моєї мами, а також чоловік дав в користування синові свій автомобіль. Ми думали, що дати добрий старт – це важливо, але так виглядає, що ми зробили тільки гірше, бо син зовсім розслабився.

Треба визнати, що наш син виріс егоїстом, не дивлячись на всі наші зусилля він не отримав ніякої професії, все мріє про свій бізнес, хоча вже починав і займався і нічого не вийшло.

В даний момент займається приватним перевізництвом (таксує). Заробляє мало і все чекає, що ми маємо допомогти. Ми їм дуже багато допомагали, навіть понад наші можливості, але позитивного результату не отримали, навіть дякую від них не дочекалися.

З невісткою це взагалі окрема історія, дружина сина абсолютно непередбачувана в своїй поведінці, і як я не старалася прийняти її, як дочку, все одно вона нас терпіти не може. Вона теж не працює, зараз в декреті, але до декрету роботи у неї теж не було. Так от, саме Тетяна, моя невістка, наполягає на тому, щоб все наше майно ми вже зараз переписали на сина.

У нас є ще дача, я дуже її люблю, щоліта їжджу туди відпочивати. Тетяна хоче, щоб ми її продали, а гроші віддали їм. У них там визрів якийсь бізнес-проект. Я відмовилася, бо добре знаю свого сина. Гроші підуть в пусту, як це було завжди. Він вже починав кілька бізнесових проектів, які успішно завалив.

Моя відмова продавати дачу спричинила те, що тепер син і невістка не хочуть зі мною спілкуватися. На даний момент він передав нам її умову: щоб нашої ноги там не було і ніяких дзвінків! Я його питаю: «Ви що, від нас зовсім відмовляєтеся?».

Їм не подобається, що ми просимо його кожен день дзвонити і говорити, що у них все в порядку, тому що дуже турбуємося. Я вважаю, що одна хвилина в день для батьків, які тебе народили і виростили – це зовсім небагато.

Живуть в моїй квартирі, їздять на моїй машині, і при цьому я залишаюся погана. Просто не знаю, як себе поводити в даній ситуації?

Фото ілюстративне – glavcom.

You cannot copy content of this page