Після того, як не стало матері, наш будинок став предметом непорозумінь між мною і сестрою. Мені 36 років, у мене двоє дітей. А моя сестра хоче, щоб я сплатила їй половину суми за її частину будинку.
Ось так, рідна сестра практично виставляє мене на вулицю. Зібралася продавати половину будинку, в якому ми живемо. Я знаю, звичайно, звідки вітер дме: це її чоловік так її напоумив. Сама б вона не посміла так з сестрою, а йому наші родинні стосунки байдуже. Я вже думаю, добре, що мама цього всього не бачить! Вона б не пережила, якби знала.
Ми з сестрою ніколи не були особливо дружними, але і особливих непорозумінь між нами не було. Віра, моя старша сестра, вдало вийшла заміж, багато років живе окремо.
Я теж після заміжжя з’їхала з дому, але мій шлюб виявився невдалим і я була змушена з дітьми повернутися до матері. Мама, звичайно, нас прийняла, з дітьми дуже допомагала. Дівчатка вже встигли підрости, старша зараз в сьомому класі, а молодша – в п’ятому, але легше чомусь не стає, і толком встати на ноги після розлучення мені так і не вдалося.
Здоров’я немає, грошей теж, з роботою не щастить, а про особисте життя я вже навіть і не думаю. Поки мама була в силах, вона активно допомагала мені, а коли злягла, вирішувати всі проблеми довелося мені. Все було на мені. Сестра, правда, давала гроші на лікування мами, але сидіти з мамою відмовлялася через брак часу.
Коли матері не стало, з’ясувалося, що свій будинок вона записала на нас обох з сестрою. Я не чекала такого від матері, була впевнена, що все залишиться мені і моїм дітям. Адже сестрі за великим рахунком нічого не треба, у неї все є.
Нещодавно ми вступили в спадок, а тепер ось не можемо його поділити. Я кілька разів починала неприємну розмову з сестрою, але безрезультатно. Віддавати мені свою частину просто так вона не хоче, а викупити її половину я не можу, звідки у мене такі гроші?
Ця сума для мене непідйомна. Ось в даний конкретний момент я знову без роботи сиджу, другий місяць. Мені дуже образливо, адже сестрі не потрібні ці квадратні метри в селі: вона живе в місті в своїй квартирі, працює, їздить відпочивати, купує обновки. У неї міцний шлюб, дванадцятирічний син. Що ще їй треба?
Вона б може і залишила все мені, якби не її чоловік. Він вважає, що відносини відносинами, але дозволяти родичам сидіти у себе на шиї не можна. Треба діяти по закону. Якщо мама вважала за потрібне записати на добре влаштовану в житті доньку половину свого будинку – значить, так треба. І відмовлятися від своєї частки нерозумно.
Але що робити мені?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
