Нас з сестрою мама запросила на свій день народження, у неділю в неї ювілей, то ж вона сподівалася побачити обох своїх доньок.
Але я їх відразу попередила, що не приїду, і на це є багато причин. Їм я сказала, що я зайнята, але насправді я не хочу туди їхати, бо маю неабияку образу на свою маму і сестру.
Вважаю, що вчинила мама несправедливо, коли ділила гроші від продажу будинку.
Мама трохи образилася, коли я сказала, що мене не буде, але вдала, що розуміє.
На наступний день мені зателефонувала сестра і сказала, що так не робиться, що я невдячна донька, якій на рідну маму вічно часу не вистачає.
Віра, моя сестра, планувала, що я приїду і ми скинемося мамі на подарунок – холодильник за 25 тисяч гривень.
За інших обставин я б скинулася без питань, але після того, як вони зі мною поступили, у мене зникло бажання щось комусь дарувати.
Сестра з мамою живуть в іншому місті, за 100 кілометрів від мене, в квартирі, яку нещодавно купила мама.
Віра старша за мене на 3 роки. Вона першою першою вийшла заміж.
У них з чоловіком народилося двоє дітей, але два роки тому сестра розлучилася.
Мама дуже переживала за неї, при розлученні чоловік їй залишив лише невеличку однокімнатну квартиру в дуже старому будинку.
Щоб допомогти сестрі, мама продала наш родинний будинок в селі, переїхала в місто до сестри, продали її кімнатку і купили шикарну трикімнатну квартиру.
Я була впевнена, що якусь частину грошей від продажу будинку мама дасть і мені, адже я така сама її дитина, як і Тетяна. Але мама сказала, що потрібно робити ще ремонт в квартирі, тому зайвих грошей для мене немає.
В підсумку, від спадщини мені не дісталося жодної копійки.
Це мене трохи засмучувало, але чоловік мене заспокоїв, що ми впораємося і без них.
Квартира у нього теж була: однокімнатна, що дісталася у спадок від дідуся. Ми вирішили її продавати і брати більшу в кредит.
Свекруха заперечувала проти того, що син особисту власність має намір перетворити в спільну, але Олег зумів її переконати, що так буде правильно.
І ми взяли двійку, а через кілька місяців з’ясувалося, що я чекаю на дитину.
Мама мені зателефонувала, привітала, але попередила, щоб ми розраховували лише на себе, бо вона зайнята турботами про дітей сестри.
Допомогла свекруха, стосунки з якою у нас потеплішали. Вона через рік сказала, щоб я виходила на роботу, а вона буде сидіти з дитиною.
Так що підтримки від своєї матері я не отримала жодної. Бачила мою дитину вона всього раз, на хрестинах.
А тепер мама запрошує мене до них в гості, а сестра ще й придумала, що я маю дарувати.
Я не поїду, бо не маю зараз такої можливості. Вважаю, що мамі нема чого на мене ображатися, як і сестрі – мене дорікати.
Розумію, що треба відпустити образу на них, але не знаю, як це зробити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.