fbpx
Життєві історії
Нас є три сестри, наші батьки написали заповіт, де все їхнє майно ділитися порівну на нас трьох, але допомагаю їм лише я. Тому я вирішила поговорити з батьками. Вони сказали, що якщо у них троє дітей, то вони не можуть залишити майно комусь одному, незалежно, що у нас з сестрами є. А мене ніхто не змушує допомагати, вони звикли обходитися тим, що є. Але я ж бачу, що вони відмовляють собі багато в чому і моїм сестрам до цього байдуже

Крім мене, у моїх батьків є ще дів доньки, нас разом троє дітей, я наймолодша. Наші батьки вже пенсіонери, дохід у них маленький і я їм допомагаю, як можу. Старші сестри заміжні, мають по двоє дітей. Батькам вони не допомагають, говорять, що гроші потрібно витрачати на дітей, а батькам вже багато не потрібно, є одяг, житло, а на продукти досить двох пенсій.

До недавнього часу я не наполягала, вирішила, що може, у них немає можливості, але коли старша сестра купила машину, мене це дуже здивувало. Я подзвонила і запитала, невже у неї немає зайвої тисячі для людей похилого віку, які виростили її, вивчили і допомогли побудувати будинок. Вона відповіла, що я просто їй заздрю, і що мене ніхто не змушує допомагати батькові й матері. Інші батьки навіть з пенсій допомагають онукам і дітям, і навела приклад своєї знайомої.

Мені стало дуже неприємно від такої розмови, я зателефонувала середній сестрі, щоб розповісти про це. Та мене вислухала, але не стала підтримувати, сказавши, що розуміє старшу сестру, так як у самої є діти, і знає, скільки на них йде грошей. Сказала, що мені легко говорити, адже я одна.

Так, я незаміжня, але у мене невелика зарплата і немає свого житла, я знімаю навіть не квартиру, а кімнату, бо так дешевше. Вони житлом забезпечені – середня сестра живе в квартирі чоловіка, а старшій в свій час батьки допомагали будувати будинок, а я на своє житло навряд чи коли-небудь зберу. Хіба, що чоловік буде з квартирою.

Батьки живуть в маленькому містечку, мають дачу. Але років п’ять тому вони написали заповіт, де все їхнє майно ділитися порівну на нас трьох. Значить, я навіть повернутися до рідного міста не зможу, якщо що, адже там у мене тільки третя частина квартири. Але якщо так, то і допомагати потрібно всім порівну, хіба не так?

Вирішила поговорити з батьками на цю тему. Вони сказали, що якщо у них троє дітей, то вони і не можуть залишити майно комусь одному, незалежно, що у нас з сестрами є. А мене ніхто не змушує допомагати, вони звикли обходитися тим, що є. Але я ж бачу, що вони відмовляють собі багато в чому.

Зараз я залишилася винною у всьому. Сестри не хочуть спілкуватися, живуть своїм життям, а батьки звинувачують мене в тому, що я всіх посварила, і їм тепер незручно перед старшими дочками, кажуть, що я так все їм піднесла, ніби це вони скаржаться на брак грошей. Що тепер робити, не знаю. Батьки попередили, що грошей від мене не візьмуть, і іншої допомоги теж. Прикро, бо я хотіла як краще.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page