Нас в сім’ї три сестри. Я наймолодша. Ми всі три вже давно не молоді, і маємо триматися разом, але останнім часом все пішло шкереберть.
Кілька місяців тому не стало нашої мами. І нам всім трьом у спадок залишився її будинок.
Дім великий, в дуже гарному стані, три роки тому я мамі допомогла зробити капітальний ремонт.
Ми з сестрами часто бували у мами, відзначали свята всі разом, були дружною сім’єю.
У старшої сестри двоє дітей, у них з чоловіком є свій невеликий бізнес, так що у них справи йдуть непогано.
Середня сестра живе з чоловіком, в однокімнатній квартирі його мами, то ж з нас трьох у неї ситуація найскладніша.
Коли мами не стало, ми з сестрами поговорили між собою і вирішили будинок не ділити, і не продавати.
Погодилися, що найкраще буде, якщо в будинку житиме Ярослава (середня сестра) зі своїм чоловіком.
Та й ніби як родове гніздо продавати не доведеться, і Ярослава з чоловіком будинок приведуть в порядок. І планувалося у них збиратися на всякі урочистості.
Але що там потрібно було в порядок наводити я не розуміла. Я особисто робила ремонт в будинку – абсолютно все, і всередині, і зовні, навіть меблі всі нові купила.
Але оскільки я була житлом забезпечена, я погодилася з сестрами, щоб віддати наше родове гніздо Ярославі.
Та коли я про все розповіла чоловікові, він категорично був проти моєї згоди.
Чоловік казав, що ми там все зробили, а хтось задарма в будинку жити збирається.
Я його теж розуміла, він допомагав і матеріально, і фізично в ремонті будинку.
На наступний день я приїхала до Ярослави, і сказала, що хочу все-таки отримати свою частку від вартості будинку.
Це їй не дуже сподобалося, вона навіть образилася.
Через якийсь час вона знайшла гроші, взяла кредит в банку, і віддала мені.
Тепер я не маю права приходити в будинок, так вирішили сестри.
Через кілька місяців я дізналася, що Ярослава продала будинок і купила квартиру, старшій сестрі начебто нічого не віддала.
Але як це не дивно, вони продовжують спілкуватися, а мене як ніби більше не існує для них.
Сестри вважають, що якщо я живу добре, то я не мала права хотіти своєї частки в маминому будинку.
Треба все віддати тому, хто має найменше – так вони вважають.
А я думаю, що майно завжди треба ділити порівну між усіма дітьми, якими б статками вони не володіли.
Тепер між нами наче чорна кішка пробігла.
Живемо в невеликому місті, іноді бачимося випадково, а сестри роблять вигляд, що мене не бачать, навіть не вітаються.
Мені прикро від цього, адже ми – рідні. Що я зробила не так?
Чи можна щось змінити, щоб налагодити стосунки між нами?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
