fbpx
Життєві історії
Нас у батьків було троє, але свою квартиру мама вирішила відписати лише братові, сподіваючись, що саме він її в старості догляне. Коли вона зрозуміла, що так не буде, згадала про нас, своїх дочок

Моя мама завжди говорила про те, що в старості її має доглядати син, тому саме йому мама допомагала найбільше, навіть квартиру переписала на нього. Але у брата щось пішло не так, і тепер мама згадала про те, що у неї є ще доньки.

Нас у батьків було троє – я найстарша, брат Тарас молодший за мене на 4 роки, а сестра Оксана на 10 років. Коли не стало нашого батька, мама чомусь вирішила, що її надією та опорою стане Тарас. У його виховання вона вкладала найбільше зусиль. До репетиторів ходив лише брат, адже за маминою логікою для дівчаток навчання не таке потрібне.

– Ви потім заміж повиходите, дітей народжуєте, будете домом займатися. Потрібна вам буде та алгебра та хімія, – пояснювала мама на мої прохання і мені якось допомогти з навчанням.

Брату оплатили навчання в університеті, адже йому потрібен старт у житті. Я ж ще після дев’ятого класу пішла вчитися в коледж, влаштувалася на підробіток, намагалася займатися молодшою ​​сестрою, до якої мамі майже не було справи.

Коли брат відучився, вирішив, що хоче відкрити свій бізнес. Мама його всебічно підтримувала, навіть готова була взяти кредит заради сина, але їй не дали, доходи не ті. Я на той час вже одружилася, мені було двадцять сім років, ми з чоловіком збиралися брати квартиру в кредит.

Мама наполягала, щоб кредит для брата я оформила на себе, мені вже не відмовлять, але я навіть пробувати не стала. Скільки б мама не звеличувала Тараса, я бачила, що сам брат нічого робити не хоче.

І Тарас, і мама на мене дуже образилися, але мене вони не дуже цікавили. Я на той момент переживала за сестру, яка складала вступні іспити до вишу. Поки мама бігала банками, намагаючись оформити кредит, я з сестрою їздила в столицю, щоб вона могла спробувати щастя при вступі туди, куди хоче. Оплачувала поїздку теж я, адже мати зайвих грошей не мала.

У всіх все склалося добре – Оксана поступила, мама взяла для Тараса кредит, він почав робити якийсь бізнес зі своїми друзями. Ми з чоловіком взяли квартиру в кредит.

Перший час у брата справді йшли в гору, а мама світилася від щастя – не прогадала, син її не підвів. Саме тоді вона і сповістила нас про своє рішення відписати свою трикімнатну квартиру виключно братові. Сподіваючись, що саме з ним вона проведе свою старість.

Я від неї нічого іншого й не чекала. Дивно було б, якби вона вчинила по-іншому після того, як все життя тільки в синочка і вкладала. Оксана теж сприйняла цю інформацію як належне, вона взагалі не планувала повертатися до рідного міста після навчання.

Справи у Тараса йшли вгору всього кілька місяців, а потім все пішло на спад. Брат переконав маму продати троячку, купити двокімнатну квартиру, а різницю віддати йому для бізнесу. Типу, це все одно його спадок, тому яка різниця, коли він почне його отримувати.

Мама погодилася, дала братові грошей, потім ще кредит взяла на його прохання. Але бізнес врятувати не вдалося. Брат осів удома у мами, влаштувався на роботу в офіс, отримує копійки, які повністю йдуть на погашення кредиту. Квартиру, до речі, мама при покупці оформила на брата і себе, тож ще невідомо, чим відгукнеться це її рішення.

Жити їм некомфортно, мама вже спробувала інший рівень життя. Тут вона й згадала, що має дві дочки, яких вона виростила, а вони тепер за це повинні її забезпечувати на старості років. Тільки у нас із сестрою грошей, щоб їй допомагати, немає.

Оксана будує своє життя з нуля в столиці, а ми з чоловіком виплачуємо кредит та чекаємо на дитину. Грошей на те, щоб утримувати маму та брата, у нас просто немає. Та й якби вони були в мене, я швидше за все відмовила б, бо це було б чесно. У брата інвестували – нехай брат і відпрацьовує. А за маминими словами, доньки – це відрізана скибка. Тож  думаю, це буде чесно, нехай розбираються без нас.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page