– Мій син, так вже склалося, ось вже 5 років, як одружений, і за весь цей час я жодного разу в його будинку далі порога не була! – розповідає 60-річна Надія Олегівна. – Ось так якось вийшло. Невістка, Люба, не любить гостей в себе вдома. Негостинна вона у нас зовсім, хоча я такого зовсім не розумію.
Син Надії Олегівни живе з дружиною в квартирі, яка дісталася Любі у спадок. Квартира ця зовсім невелика, однокімнатна, зате свій власний дах над головою, більшість молодих сімей і такого щастя не мають.
І розташована вона – так вже вийшло – на сусідній вулиці, в п’яти хвилинах ходьби від будинку Надії Олегівни.
– Поки дітей у молодих не було, ніби як мені і робити було у них нічого. І син, і невістка цілі дні проводили на роботі, у вихідні у них були свої плани – мені особливо і в голову не приходило до них напрошуватися в гості, адже розуміла, що діти зайняті і їм немає часу мене зустрічати та пригощати. На свята вони заїжджали самі до мене завжди – привітати, з тортом, з букетом квітів, а в звичайні дні ми просто зідзвонювалися зі своїм сином. Всіх все влаштовувало повністю, так ми звикли вже усі.
А недавно невістка Надії Олегівни народила доньку. Цих дев’ять місяців для Люби виявилися дуже непростими, вона другу їх половину практично безвилазно перебувала в стаціонарі, і Надія Олегівна два рази в день возила їй в палату судочки зі свіжою і ще теплою домашньою їжею, купувала ліки, виконувала всякі дрібні доручення, про що її просив син та його дружина, робила все, що могла для своїх дітей, аби їм легше жилося.
Народження своєї внучки бабуся чекала з нетерпінням, планувала допомагати з малятком, адже батьки Люби обоє працюють і живуть досить далеко від молодої сім’ї.
Правда, сама Люба ще до народження дитятки багато разів говорила свекрусі, що ніякої допомоги з дитиною їй не потрібно, але Надія Олегівна тільки посміхалася на ці слова. Чомусь їй здавалося, що реальність з новонародженою дитиною внесе корективи в плани невістки, адже матусі, які ще не мають дітей, навіть не уявляють, які турботи чекають на них з появою дитини на світ.
– Мені свого часу з моїм малесеньким синочком дуууже моя мама допомагала, я така вдячна їй була, що й словами не передати, якби не вона тоді і її допомога, я б просто не справилася б сама в перші три місяці! – ділиться Надія Олегівна. – У будь-якому випадку, робота по дому є завжди. Попрати, попрасувати, приготувати щось смачненьке. Зайві руки дуже потрібні, особливо у ці перші дні, допомога в цей час – безцінна.
На виписку з Надія Олегівна прибігла в піднесеному настрої і з величезним пакетом дорогих подарунків для мами та дитятка.
Яке ж було здивування, коли подарунки діти взяли, щедро подякували матері, підвезли на лімузині з кульками майже до самого будинку – дуже добре, що було по дорозі – і демонстративно стали прощатися з нею.
– Навіть зайти, випити чаю, на внучку подивитися як слід не запропонували мені жодного разу, хоча я натякала, що хочу зараз побути трішки з ними! – зітхає Надія Олегівна.
Невістка повідомила відразу, що взагалі в перший місяць гостей в будинку не чекає – їм з малятком треба адаптуватися, налагодити режим, у всьому розібратися.
Зараз дитині вже більше пів року, і Надія Олегівна як тільки не напрошується в гості до сина з Любою – безрезультатно зовсім.
– Зустрічаємося з Любою ми лише на вулиці, коли вони гуляють з дитятком. Останнім часом вона мені навіть стала довіряти гуляти з онукою, чому я дуже здивувалася, сама йде додому. Я ходжу з коляскою біля будинку, як тільки внучка прокидається – відразу ж телефоную своїй невістці, Люба відразу швиденько виходить, забирає маленьку дитину і йде додому. Я допомагаю їй піднести колясочку до дверей, але мене вона не запрошує мене до них ніколи, просто закриває двері перед носом.
– Як це – закриває двері?
– Так, дуже просто. Каже, спасибі, мовляв, Надіє Олегівно, погуляли, зараз я буду годувати дитину, вибачте, йдіть додому, іншим разом зустрінемося. Ідіть додому, а приходьте завтра, якщо зможете. Я вже намагаюся не ображатися, бо що тут поробиш, що це дасть?
Як вважаєте, невже невістка жінки має рацію, адже вона у себе вдома? Зрештою, квартира належить їй, зустрічати-проводжати-накривати на стіл вона не зобов’язана, побачилися та й добре, розійшлися по домах? А свекрусі нічого ображатися, квартира маленька у дітей, місця всім не вистачає та й часу немає годувати ще матір?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – 3840.com.
