Нещодавно у мене зірвалося весілля, і цей факт мене неабияк засмутив. Я просто не можу повірити, що коханий так легко від мене відмовився.
Та й серйозних причин для такого вчинку у нього не було, тому я просто не розумію, що могло статися.
Моя мама давно живе в Іспанії, вона коли про все це почула, веліла мені негайно їхати до неї, а про Романа і його сімейку забути як про страшний сон.
Але я ще вагаюся, що мені робити, бо хочу з’ясувати до кінця, що ж сталося, а також, десь в глибині душі вірю, що може Роман передумає.
З Романом ми знаємо один одного вже вісім років. Спочатку ми просто дружили, а зустрічатися стали три роки тому.
Стосунки у нас були хороші, разом винаймали житло, працювали, подорожували. Ми любили одне одного, і цього було достатньо для щастя.
Роман зробив мені пропозицію і я погодилася стати його дружиною.
Працювали ми обоє, грошима не розкидалися, але нам їх вистачало на життя.
Скільки заробляє Роман я ніколи не цікавилася, я взагалі більше звикла розраховувати тільки на свої.
За оренду платили в рівних частках, продукти купували разом, а на одяг і інші речі я у нього ніколи не просила, сама справлялася.
Ми почали готуватися до весілля. Не хотілося робити величезну гулянку, але хотіли зібрати близьких друзів і рідних.
На той час Роман вже давно був знайомий з моїми батьками, вірніше, з татом, бо мама моя за кордоном. А ось я з його сім’єю ще ні.
Мами його не стало ще в роки нашого студентства, а батько колись теж постійно їздив за кордон на роботу.
Батьки Романа розлучилися, коли він був школярем. То ж відколи не стало мами, Романом опікувався батько.
Коли він почув про те, що ми вирішили одружитися, то захотів зі мною познайомитися. Ми покликали його до нас в гості.
До приїзду батька нареченого я гарненько все прибрала і приготувала стіл.
Але цього виявилося не достатньо, майбутнього свекра я цим не вразила. Він відразу всім своїм виглядом показав, що я йому не дуже подобаюся.
Якщо чесно, то це було взаємно, він теж враження на мене справив не найкраще.
Свекор почав розпитувати мене про роботу.
Я відповідала із завзяттям, мені моя робота подобається, але батько нареченого мене зупинив, заявивши, що дружина повинна сидіти вдома і займатися господарством.
Свекор був не зовсім тверезий. Почав говорити, що господиня я не дуже. І пил знайшов, і страви йому не сподобалися.
Він зрештою зробив висновок, що я просто не старалася.
Я старанно мовчала, дивлячись на Романа, але той тільки мовчки кивав.
Свекор покликав Романа на кухню і вони там довго про щось говорили.
А на наступний день мій наречений ошелешив мене заявою, що одруження поки доведеться відкласти на невизначений термін. Він не готовий одружуватися зі мною!
Роман пояснив, що батькові я не сподобалася і він поставив умову – або весілля відміняється, або Роман позбавляється дотацій з його боку.
Виявилося, що мій наречений працював, отримуючи досить мало, а велика частина бюджету складалася з батьківської допомоги.
Я не знала, що йому на це відповісти. Роман пом’явся і потім сказав, що ми можемо продовжувати жити і без весілля.
Але так, щоб його тато про це не дізнався!
Він говорив, що немає різниці – одружені ми чи ні, але для мене ця різниця була.
Не в штампі в паспорті, а в тому, що мій коханий чоловік так легко готовий від мене відмовитися, тільки б не позбавлятися фінансової допомоги.
Ми розійшлися, живемо окремо. Я досі не можу прийти в себе. Як людина, яка мала почуття до мене, змогла так легко від мене відмовитися?
Він же не дитина, яка залежить від батька. Дорослий чоловік, якому давно пора приймати самостійні рішення.
Мама наполягає, щоб я їхала до неї в Іспанію. А я ще вірю, що Роман одумається, адже я люблю його.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.