fbpx
Breaking News
Ірина на зpaди Сергія закривала oчі. Нiколи не думала, що минуле повернеться. На одній вечiрці зустріла свого колuшнього чолoвіка, алe батькам вирішила не зiзнaвaтися
Спочатку молодята жили непогано. Іван душі не чув у дружині. Коли ж наpoдuлася дівчинка, щасливішого батька не було. Вставав до Оксанки ночами, грався з нею, гyляв, бо дружина не дуже добре викoнувала матеpинські обoв’язки, дитина ніби їй заважала. Почалися свapки, уcе їй було не так. Чоловіка пpихиcтила рідна сестра, яка давно йoго кoхaла, але коли повернулася з лiкаpні, мало не знeпритoмніла від пoбaченого
– Дариночко, дoнечко, ти ж не xотіла мене вiдпускати! Хoч ти пpобач мамусю! Пpобач і пoїхали зі мнoю. – А ти, ти нас зpадила! Ти нaм ніxто. – Дiти, але ж я ж вам грoшей пpивезла. – Забиpайся, – не стеpпів Василь. – Жuли бeз тeбе і далі пpоживемо. Пoстоявши хвильку на поpозі, Аліна, не мaючи iншого виxоду, позaдкувала до двеpей
22 вepесня – Йоакима і Анни. Щo треба і чoго нe мoжна рoбити в цeй дeнь
Коли нe стaло Ліди, Борис Петрович з полегшенням зiтхнув, що більше не доведеться викликати лiкapів, провідувати хвopу дружину в лiкаpні, теpпiти вдома запах медuкaментів. Тeпер він більше часу може проводити з кoхaнкою. Та у сeлі все як на долоні і вcі про вcіх знають
Духовна Скарбничка
Напиши цe на клаптику паперу – і твоє життя змiниться назавжди!

Ми живемо ТАК, як думаємо. Чи думаємо, що ТАК живемо? Чому робиш так, як вважаєш за потрібне, а отримуєш щось, чого зовсім не очікував? В чому причина багатьох дрібних і великих невдач у стосунках і як все це можна змінити?

Те, що має значення… Глибинні переконання… Життєві орієнтири…

Здається, що все це – дуже філософські поняття, однак саме вони визначають щоденне життя. Тому щоб почати щось змінювати, слід пояснити, насамперед собі самому, якими цінностями я живу, чому я обираю ту чи іншу роботу, їжу, ресторан чи взуття, чому спілкуюсь з тими чи іншими людьми. Вся справа – у цінностях.

А що ж таке цінності у нашому житті?

Читайте також: Навіщо священик приходить освятити наш дім Йорданською водою і чи потрібно йому за це давати гроші?

Цінності – це щось, що визначає напрямок руху нашого життя, змушує діяти. Щодня ми обираємо – і щодня цей вибір продиктований нашими цінностями.

Всі ми маємо цінності, навіть якщо не роздумуємо про них, не обговорюємо їх. Однак у кожного ціннісна траєкторія є.

Візьміть клаптик паперу і випишіть на ньому перелік із 5 цінностей у порядку їх значимості – від найбільш важливого до найменш. А потім у стовпчику поруч зазначте, на що з написаного ви минулого тижня витратили найбільше часу.

І як не дивно, але те, що є на початку першого переліку, стає останнім в другому.

Цінності – це насправді той спосіб, в який ми живемо, як ми думаємо щодня, і це не зовсім те, чого ми хочемо.

Ще святий апостол Павло говорив: Боже, чому я роблю зло, якого не хочу, і не роблю добра, яке хочу.

І читаєш ці слова, а вони – про мене!

Насправді цінність – це вектор, тому дуже важливо, щоби він був чітко окреслений. Що є моїм пріоритетом? Куди я хочу йти? Чи я думаю, що рухаюсь правильно, а насправді йду у протилежному напрямку.

Тому дієвим, насамперед для мене, невеличким рецептом «праці» з цінностями хочу з вами поділитись.

По-перше, випишіть собі свої цінності і нехай цей аркуш буде під рукою.

По-друге, аналізуйте їх для того, щоби побачити, чи все ок. Бо тут все дуже цікаво: звідки береться зло? Я священик уже 13 років і не зустрічав злих людей. То ж звідки зло? А з того, що ми неправильно визначаємо свої цінності. До прикладу, добро моєї сім’ї – це добро, правда ж? Але ж якщо заради досягнення цього блага я нехтую цінностями вищими: кривджу когось, обманюю, дію нечесно, то це вже зло.

По-третє, визначте, що вашими цінностями не є. Бо те, що для когось є пріоритетним, для іншого – ні. І це дуже важливий пункт для створення здорових стосунків у будь-якому колективі. У наш час можна заповнити будь-яку професійну прогалину, а от ціннісну – аж ніяк. І особливо важливо для створення сім’ї.

По-четверте, говоріть! Іноді здається, що нам бракне розмов про цінності. Ми не звикли говорити про те, що справді важливе, за чаєм, під час прогулянки з друзями, з рідними. Але про це слід говорити.

По-п’яте, цінності – не приреченість. “Де твій скарб – там і серце твоє” – слова Ісуса. Цінності – це і є той скарб. А що робити з тим, якщо мені не подобається, де моє серце? Можна щось змінити чи ніяк? Звісно, що так: ми не приречені на ті чи інші цінності, способи поведінки. Їх можна змінювати, розуміючи, що цей процес – абсолютно не миттєвий: от від цієї миті я змінююсь і крапка. В цьому аспекті може допомогти середовище: з ким поведешся, від того й наберешся. Добре оточення здатне змінити на краще.

О. Ростислав Пендюк, голова Патріаршої Комісії у справах молоді УГКЦ, поділився своїми рецептами прийняття ціннісних викликів на щодень в рамках розмови на запрошення ІЛУ УКУ.

Related Post