fbpx
Життєві історії
Наприкінці кінці літа мама чоловіка приїхала з своїм молодшим сином в надії, що поселить його у нас. Брат поступив в університет, і щоб не жити в гуртожитку, свекруха привезла його до нас. Але я відмовила родичу в проживанні

Я заміжня вже два роки. Мій чоловік приїжджий, тому живемо ми в моїй квартирі. Тарас дуже працьовитий, приїхав в столицю, влаштувався в дуже престижну фірму, спочатку охоронцем, а потім і підвищили його до консультанта директора з питань безпеки.

А я в тій же фірмі працювала начальником відділу кадрів. Одружилися скромно, вирішили, що гроші краще вкласти в ремонт моєї спадкової квартири. Там ремонту сто років не було, без чоловічих рук – ніяк. А з Тарасом ми і ремонт зробили дорогий, і лоджію нарешті засклили. У нас дві кімнати, а з теплою лоджією я і зимовий сад завела, та й робочий кабінет туди переїхав, Тарас там тепла підлогу зробив.

Все добре, але до нас останнім часом зачастили родичі мого чоловіка. Дядько Степан на день-два зупиниться, йому роботу шукати треба. Тітка Марина за покупками приїхала. То Вероніка в університет документи подає, то Андрійка на роботу треба прилаштувати. Половина села у нас уже гостювала – рідня, куми, брати, племінники, не квартира, а двір прохідний.

Влітку я навіть відпустку через це відмінила. Бо не захотіла залишати стороннім людям ключі від своєї квартири, а Ірина, двоюрідна сестра Тараса, дітворі столицю на канікулах надумала показати. Два тижні Ірина і її троє дітей гостювали у нас, ми молоді на кухні, поступившись спальню дітям.

Мені доводилося після роботи готувати на цілий загін. А потім ще за усіма прибирати і мити посуд. Після цього візиту я сказала, що гостей в моєму домі не буде.

А тут в кінці літа свекруха приїжджає з своїм молодшим сином в надії, що поселить його у нас. Брат поступив в університет, і щоб не жити в гуртожитку, свекруха привезла його до нас. Але я категорично відмовила родичу в проживанні. Свекруха моєї відмови не зрозуміла, образилася дуже. Поїхала в село, всім розповідає, що я невдячна.

– Ми ж думали, молодший то наш як школу закінчить буде у Тараса жити. У них же хороми величезні, малому багато і не треба, на лоджії теплій б влаштувався, так ні, відмовили. Рідний брат буде по гуртожитках поневірятися, – скаржиться рідні свекруха.

Вже кілька місяців з нами родичі чоловіка не спілкуються, а мені байдуже. Треба було якось це припинити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page