fbpx
Життєві історії
Напередодні восьмого березня я займалася генеральним і прибиранням і заглянула в шафу на балконі. Там я знайшла гарну оксамитову коробочку, в якій був ланцюжок з підвіскою у формі сердечка. Тоді я була у нестямі від радості, адже я вирішила, що це мій подарунок на восьме березня. Я сховала знахідку на місце. А восьмого березня мене дійсно чекав сюрприз. Тільки аж ніяк неприємний. Коханий подарував мені сковорідку

Не знаю, що мені робити, як навчитися любити і поважати себе? Мені тільки 30 років, а я поставила в центрі свого життя свого чоловіка. Найгірше, що я це розумію, а змінити нічого не можу.

Я завжди захоплювалася жінками, які вміють отримати бажане. А ще тим, які не бояться залишитися на самоті. Такі жінки завжди мені подобалися. Горді, безстрашні, упевнені в собі. А ще, звичайно, вони дуже красиві. Не такі як усі. Я ж ніколи не була такою. В юності мене спокійно можна було назвати сірою мишкою. Тиха, скромна і з звичайною зовнішністю.

Коли я вступила до університету, то без пам’яті закохалася в старшокурсника. Він був високий, красивий. Більшість дівчат були від нього у величезному захопленні. Я розуміла, що на таку сіру мишку, як я, він в житті не зверне уваги. Тому стала діяти рішуче. Зробила модну стрижку, змінила гардероб… І виявила, що ще не все втрачено, я дуже навіть нічого зовні. Потім я набралася сміливості і сама запросила на побачення принца своїх мрій. До моєї радості він погодився.

Саме таким чином зав’язалися мої стосунки з майбутнім чоловіком. І як би я не змінилася зовні, всередині я все одно залишалася такою ж соромливою і не впевненою в собі. І наявність красивого чоловіка тільки додавала мені комплексів. І ось, незважаючи на те, що ми з коханим вже дев’ять років в шлюбі, я все одно боюсь, що він вважатиме мене не досить гарною для себе і кине. І, як то кажуть, то чого ти боїшся, обов’язково здійсниться.

Напередодні восьмого березня я займалася генеральним і прибиранням. І треба ж мені було залізти в ганчірки, які зберігаються в шафі на балконі. Зазвичай я туди не лізу, бо як шафа досить висока і я прошу чоловіка про допомогу. Напевно, на це мій чоловік і розраховував. Тому що в шафі я знайшла гарну оксамитову коробочку, в якій був ланцюжок з підвіскою у формі сердечка. Тоді я була у нестямі від радості, адже я вирішила, що це мій подарунок на восьме березня. Я сховала знахідку на місце.

А восьмого березня мене дійсно чекав сюрприз. Тільки аж ніяк неприємний. Коханий подарував мені сковорідку!

Описати своє розчарування я навряд чи зможу, але своєму чоловікові я тоді нічого не розповіла. Адже я така боягузка. Що якщо то кольє він подарував іншій жінці, значить, він мені зраджує… А якщо я скажу йому, що все знаю, і тоді він скаже, що хоче розлучитися? Ось така я безхарактерна.

Інша жінка, швидше за все закотила б сцену і прогнала геть невірного чоловіка.  А я дуже боюся його втратити, так як сильно люблю. А якщо він вже планує, як піти від мене до неї? Адже, якби вона не була дорога моєму чоловікові, то став би він дарувати такі дорогі подарунки? Я у відчаї.

Сильна жінка точно б що-небудь зробила. Але на те вона і сильна, що не боїться залишитися одна. Я не знала, що мені робити, тому вирішила мовчати. Чоловік і далі живе зі мною. А мене не покидає думка − хто носить той ланцюжок з підвіскою і скільки ще таких подарунків мій чоловік подарував. Але я продовжую мовчати, бо боюся залишитися одна…

Фото ілюстративне – plan-baby.

facebook