Ще в дитинстві я помітила, що мама любить брата більше. ніж нас з сестрою, але не надала цьому особливого значення. Він молодший, і цим усе сказано. Та виявилося, що мені це не здалося.

Нас у батьків було троє. Я, найстарша, потім Оленка та Тарас. Мама завжди чомусь вважала, що на допомогу можна чекати тільки від сина. На її думку, тільки він зможе чогось досягти в житті.

Поки наш батько живий, то все було нормально. Ніхто нікого не виділяв, усі були рівні. Коли його не стало, то мати поклала всі надії на сина і повністю сконцентрувалася на його житті, а нас з сестрою наче не існувало.

Репетитор наймався лише для Тараса. Коли ж я просила допомогти з уроками, мати казала, що мені та сестрі освіта не потрібна. Все одно вийдемо заміж, і будемо займатися дітьми, домом і чоловіком.

Мені все це не подобалося, у мене вже тоді була інша думка. До того ж, у нас почалися фінансові проблеми. Мама не працювала, тому нас рятували бабусі та дідусі, які привозили нам і гроші, і одяг, і їжу.

Ми з сестрою вчилися в коледжі, а брат поступив в університет, мама доклала до цього всіх зусиль, адже завжди стежила за його навчанням.

Здобувши вищу освіту брат вирішив відкрити свій бізнес. Для цього йому потрібний був стартовий капітал. Його можна було взяти лише отримавши кредит. Матері його не давали. Тоді вона почала просити мене, щоб я оформила його на себе.

На той час я вже була заміжньою, і мій чоловік категорично заборонив мені брати якісь кредити для родичів. Коли я мамі відмовила, вона дуже образилася на мене через це.

Мама тоді прокрутила інший план – забрала до себе бабусю, свою маму, а її квартиру вона продала. Всі виручені гроші були вкладені в бізнес брата.

Перший час все, начебто, було добре, але потім із бізнесом у Тараса почалися проблеми. Він вмовив маму продати ще й і її трикімнатну квартиру. Натомість купив двокімнатну, а різницю вклав у справу.

Це не допомогло врятувати ситуацію. Тепер він працює в якомусь офісі та живе з матір’ю і бабусею.

Весь цей час мама про нас з сестрою навіть не згадувала, не питала, як ми живемо. Коли ж у них почалися фінансові труднощі, мама вирішила, що тепер я з Оленкою маю їй допомагати.

Заявила мені, що я зобов’язана піклуватися про неї та забезпечувати її в старості. Щоправда, до пенсії їй ще далеко.

А в мене із сестрою немає можливості їй допомагати. Нема зайвих грошей. Але навіть якби і було за що допомагати, то все одно відмовила. Нехай син забезпечує. На нього сподівалася, ось тепер хай і помагає. Ну хіба не так?

Нам з сестрою нічого не перепало ні від продажу бабусиної квартири, ні від продажу маминої квартири. І якби не проблеми у брата, то мама про нас би і не згадала.

Я лише одного не розумію, навіщо батьки роблять таку різницю між дітьми?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.