Відколи ми з Олегом одружилися, стали жити в квартири його матері.
Моя свекруха жінка добра, спокійна, у нас з нею ніколи не було проблем.
Ще з першого дня мати Олега прийняла мене добре у своєму домі, тим паче, син у неї один, тому вона горнулася, можна зазначити, до мене.
Хоча мати чоловіка ще й досить таки молода жінка, їй 55 і вона живе ще своїм власним життям, але побут у нас відразу був спільний і у нас ніколи не виникало непорозуміння на рахунок цього.
Квартира у свекрухи трикімнатна, простора, тому, навіть коли у нас з’явилося двоє дітей, місця вистачало усім.
Свекруха і з онуками могла посидіти і нам щось трішки допомогти.
Але, зізнаюся щиро, як би там не було, але я ніколи не відчувала себе господинею в її домі, на душі завжди був тягар, що я тут чужа і мого тут нічого немає.
Тому для мене було цілком зрозуміло, якщо свекруха, в один день, змінить ставлення до мене і захоче, щоб мене не було в її домі, то просто може попросити мене за двері.
З цією думкою я жила постійно і вона не могла мене не хвилювати, звісно.
Справа в тому, що свекруха сама виховувала Олега, зі своїм чоловіком вона розійшлася давно, він пішов від неї, коли Олег був ще зовсім маленьким.
Про ті часи навіть чоловік мій знає мало, адже свекруха не любить говорити про це, просто каже, що чоловік її колишній людина погана, просто залишив її одну з маленьким сином на руках і ніколи ними не цікавився.
Олег, дивлячись, як мати не любить говорити на цю тему, ніколи більше й не запитував її про свого батька, не хотів засмучувати матір свою.
А нещодавно, як грім серед ясного неба, наше життя дуже змінилося.
Олегу подзвонив його рідний батько і попросив про зустріч. Він пояснив, що це дуже важливо.
Ми поїхали обоє з чоловіком.
Батько Дмитра запросив нас у свою квартиру, він розповів, зо мати його колись зрадила, він пробачити не зміг, важко було від того, тому пішов, нічого з собою не взявши.
Сім’ї у нього немає, так і не склалося життя. Зате нещодавно придбав квартиру двокімнатну для Олега, багато років на неї заробляв і зараз хоче йому подарувати.
У нас з чоловіком були настільки змішані почуття, що ми не знали, чи радіти цьому.
Прийшли додому і все розповіли свекрусі, бо вона не знала, що ми зустрічалися з її колишнім чоловіком. Але такої реакції зовсім не очікували від неї.
Мати мого чоловіка дуже розгнівалася.
Вона сказала, якщо ми й надалі будемо спілкуватися з батьком Олега, а тим паче захочемо його квартиру, вона відвернеться від нас на все життя і ніколи нам цього не пробачить.
Свекруха довго говорила, що сама сина виховувала, а колишній чоловік ніколи їй ні в чому не допомагав, якби там не склалося в минулому, але за всі ці роки міг сина свого забезпечувати і цікавитися ним.
Я відразу кажу Олегові, щоб матір не слухав, а брав квартиру у батька, бо зараз життя важке і хто знає, чи потім він не передумає, від нерухомості в наші дні ніхто не відмовляється, а нам потрібне своє житло, бо жити ми не маємо де.
А Олег каже, що це не правильно, він не може зрадити матір.
Ну от як бути нам?
Фото ілюстративне.