Мої батьки розлучилися, коли їм було по 40 років.
Після майже 20-ти років шлюбу тато з мамою вирішили, що вони не підходять одне одному, тому краще буде розійтися.
Ми з братом на той час уже були дорослими, я вчилася на 2-му курсі університету, брат якраз закінчував школу.
Після розлучення ми залишилися з мамою в нашому будинку, а батько повернувся до себе в сусіднє село.
Він нам сказав, що повертається до своїх батьків, але насправді у нього вже була інша жінка, з якою він одружився відразу після розлучення.
Нова батькова дружина була молодшою за нього на 12 років. Вона була розлучена, мала двох доньок. Батько став жити у неї в її будинку.
А моя мама нічого кращого не придумала, як їхати за кордон на заробітки. Вона подалася в Грецію, там вже працювала її подруга.
Ми з братом залишилися з бабусею, чи то бабуся з нами.
Одним словом, я, брат і бабуся стали жити своїм життям, бо перший час батькам до нас було байдуже.
Я вийшла заміж першою, а згодом одружився і мій брат. Наші батьки досі нам допомагають, від слова зовсім, але ми вже до цього звикли.
У мене зараз доволі гарне, забезпечене життя, але цього всього ми з чоловіком добивалися самі. Живемо ми у власному будинку, маємо автомобіль, чоловік мій працює на керівній посаді, і я теж працюю, і добре заробляю. Так що у нас все добре.
Брат мій теж крутиться, відкрив свою автомийку, заробляє непогано. Як і я, він давно нічого не чекає від наших батьків.
Але виявилося, що наші батьки чекають від нас допомоги і підтримки.
Зараз батькам по 60 років. Мама досі живе в Греції, але за 20 років заробітків вона нічого собі не придбала – ні квартири, ні будинку.
Мама сподівається, що поки вона повернеться, ми з братом облаштуємо для неї будинок бабусі.
Облаштуємо – в нашому випадку означає зробимо капітальний ремонт. А це великі гроші, які ми з братом не готові витрачати.
Батько мій недавно захворів, йому догляд потрібен.
Він мені сам зателефонував і розповів, що його дружина вже два роки як поїхала на заробітки в Італію. Повертатися вона поки не збирається, так що батько має надію, що саме я йому допоможу.
Я щодня ходжу на роботу, вихідних у мене майже немає, то ж я собі не уявляю, як я можу сидіти біля батька.
Водночас розумію, що залишити його не можна. Тому я зателефонувала його дружині, і прямо сказала, що саме їй годилося б обходити чоловіка, адже батько прожив з нею у шлюбі 20 років.
Та вона мені спокійно відповіла, що їй про дітей треба думати – на заробітки вона поїхала не просто так, а дочкам хотіла допомогти.
Дружина батька чітко дала мені зрозуміти, що повертатися вона не збирається.
А що мені тепер робити? Невістка точно вмиє руки, адже вона тут ні до чого.
Чоловік каже, щоб я теж не втручалася, адже мої батьки весь цей час про мене і не згадували.
А я не знаю, що мені робити? Як правильно поступити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
