Я зараз з молодшою донькою та двома своїми онуками живу в Херсоні. У нас тут дуже неспокійно.
Я радію останнім новинам, адже дуже люблю Україну, але поки новини у нас невтішні, постійно чуємо важкий гуркіт.
Вже з лютого моя старша донька Тетяна кличе мене до себе, вона вже 5 років, як в Італію поїхала, зараз працює і живе там. Я поїхала б з радістю, але не можу, адже Тетяна декілька років ображена на свою сестру і так ця образа засіла, що вона й досі не хоче з нею спілкуватися, каже, щоб я їхала лише сама.
Вся справа в тому, що два роки тому моя молодша донька Ірина, позичила в старшої доньки Тетяни 2 тисячі євро. Вона тоді в стаціонарі була, їй на лікування було потрібно. Також Ірина хотіла в дитячій кімнаті зробити ремонт, поки була на лікарняному, тому звернулася до сестри.
Тетяна відмовляти не стала, але попередила, що бере машину в кредит, на ці гроші дуже сподівається, тому просила Ірину за рік повернути їх. Моя молодша донька тоді теж непогано заробляла, тому не бачила проблеми вчасно повернути гроші. Хоча Ірина розлучена і сама виховує дітей, але, коли розлучалася з чоловіком, то він ділити трикімнатну квартиру не став, залишив її дітям.
Але склалося так, що згодом Ірина залишилася без роботи, їх фірма закрилася через кризу. Донька без роботи не залишилася, звісно, але вже влаштувалася прибиральницею, а то гроші зовсім мізерні, ледве на життя вистачає.
Ірина лише тисячу євро за рік віддала Тетяні, решту не повернула і найгірше, що так і не знає коли зможе віддати.
А Тетяна образилася дуже, адже розраховувала на ці гроші, бо сама мала багато проблем і кредит. Вона сказала, що сестра її дуже підвела і їй самій довелося позичати гроші. У всіх криза була, Тетяна обдзвонила багатьох, поки по пару сотень назбирала в усіх грошей і сказала, що після того сестру й знати не хоче.
Я казала старшій доньці, що сама буду повертати той борг частинами з пенсії, але Тетяна не захотіла, сказала, що в матері гроші не буде брати. Не хоче, щоб я економила на всьому, адже й так отримую копійки.
Так після того мої доньки й не спілкуються.
А тут таке сталося в Україні. Тетяна щодня дзвонить до мене, кличе до себе мене. Мені теж тривожно тут сидіти, але не можу кинути доньку з онуками, їм нікуди їхати. Хто їм допоможе, як не я?
Не знаю, що мені робити. Можливо люди зі сторони краще бачать ситуацію і порадять мені щось? Я так заплуталася. Що робити? Не знаю.
Фото ілюстративне.
