З Світланою ми одружилися дуже молодими, родом ми з одного села. В двадцять років ми вже стали на рушничок щастя, створивши сім’ю. Зараз мені сорок три роки, з них двадцять три роки я одружений. У нас була звичайна сім’я: дружина працює продавцем в продуктовому магазині, син вчиться в університеті, дочка ще ходить в школу.
Я практично все життя працював на будові, вмію робити майже все. Але часи зараз такі: або зарплата невисока, або умови погані – нормальної роботи не знайдеш. У дружини зарплата теж невисока. Постійно потрібно крутитися. Дітей потрібно ще забезпечувати. Уже багато років хочемо ремонт новий зробити, і завжди грошей не вистачає.
У мене спочатку один знайомий відправився в іншу країну на заробітки, потім другий поїхав. Повернулися хлопці, грошей привезли. Загалом, я подумав і теж вирішив їхати. Довго вирішував куди відправитися, оформляв документи, і поїхав в Чехію. Роботу знайшли мені хлопці з нашого села, зарплату хорошу обіцяли. Я відпрацював шість місяців і повернувся додому.
Перший час, коли я поїхав, дружина часто телефонувала, говорила, що сумує. Потім дзвінки лунали все рідше і рідше. Зараз, коли я приїхав, Світлана поводить себе дуже дивно. Грошам радіє, кожен день біжить по магазинах щось нове купує. І вже через тиждень, після того як я повернувся почала питати коли я знову поїду. Грошей їй мало. Раз потрібно ремонт робити, так робити вже хороший, коли ще буде можливість невідомо. Невже не можна було відразу половину грошей на вітер не пускати? Тепер точно не вистачить.
Вона навіть не запитала, в яких я там умовах жив, щоб заробити і привезти ці гроші. Я спав у хостелі, в кімнаті на п’ятнадцять чоловік, їв тільки на роботі, і рахував дні, коли повернуся додому і побачу своїх рідних людей. Завдяки тому, що я економив на їжі і на розвагах, я привіз досить пристойну суму. І тільки Богу відомо, як важко вони мені дісталися.
Тому мене дуже непокоїть той факт, що мало того мою працю не цінують, так ще й зароблені мною гроші витрачають нерозумно. Дружина навіть не потрудилася запитати як моє здоров’я, чи добре я себе почуваю.
Я кожен день думав про свою сім’ю, уявляв, які речі ми купимо, як зробимо ремонт і придбаємо новий телевізор. А дружина поводиться так, як ніби все неважливо, важливо швидко оформити документи, щоб я зміг виїхати заробляти гроші. Навіть взялася активно мені допомагати в цій справі. Їй дуже важливо щоб я заробив грошей. А відпочив я чи ні, це нікого не хвилює. Навіть забула, як скучила, коли побачила гроші.
Невже тепер я постійно маю їздити на заробітки, щоб моя дружина була задоволена? Але я планував зовсім не так, мені теж хочеться бути вдома, поруч з дружиною і дітьми.
З кожним днем в мене все більше закрадається думка про те, що Світлана мене не любить. Виявляється гроші набагато важливіші ніж те, що я поруч. Дуже прикро це усвідомлювати, адже я теж хочу уваги і поваги. Ось і як тепер бути?
Фото ілюстративне – Freepik.