Ми з чоловіком живемо в селі, в будинку, який належав його батькам. Я пішла в невістки ще 20 років тому.
У чоловіка є рідна сестра, Тетяна, але вона відмовилася залишатися біля батьків, поїхала в місто в пошуках роботи, згодом заміж вийшла, так що повертатися в село вона сама не захотіла.
Потім ми оголосили родичам про те, що хочемо одружуватися. Свекри нам самі запропонували, щоб ми жили з ними.
Мені було байдуже, я любила свого чоловіка і готова була з ним піти хоч на край світу. Та й свекри виявилися дуже хорошими людьми, які мене прийняли, як рідну доньку.
Ми працювали і вкладали гроші в будинок, свекри не могли натішитися цьому. Вперше за багато років ми провели в хату воду, зробили ванну кімнату і туалет всередині. Про такі блага батьки чоловіка колись і мріяти не могли.
Пам’ятаю, як нам не вистачало певної суми, щоб закінчити те, що ми почали будувати. Оскільки наближалася зима, і ми розуміли, що треба встигнути до холодів, ми попросили зовицю позичити нам певну суму, йшлося про 2 тисячі доларів.
Я впевнена, що гроші у неї були, адже після цього як сестра чоловіка нам відмовила, вона купила собі дорогу машину.
Тетяна сказала, що це наш будинок, і наші проблеми, а у неї своє життя і вона не збирається витрачати гроші на нас. А те, що ми стараємося не лише для себе, але і для батьків, вона до уваги не брала.
Я тоді кредит великий взяла, бо не могла дивитися, як літні свекор зі свекрухою бігають взимку в туалет на вулицю. Може, вони за все життя до цього і звикли, але мені по-людськи їх було шкода.
Одним словом, доробили ми це, і не тільки, вже давно про цю історію забули, але нещодавно до нас в село приїхала сестра чоловіка, яка заявила, що ми їй винні половину суми від будинку, мовляв, це її частка спадщини.
З’ясувалося, що у Тані великі проблеми в сім’ї – її чоловік пішов до іншої і забрав все майно, а їй залишив лише її автомобіль.
Зовиця хоче, щоб ми гроші їй сплатили вже, адже вони їй зараз потрібні, і слухати про те, що у нас немає такої великої суми, вона не збирається.
Свекруха мовчить, хоча саме вона мала б сказати своє вирішальне слово. Мама чоловіка притримується думки, що до дітей треба ставитися однаково, тобто, в заповіті вона збирається вказати двох своїх дітей – і доньку, і сина, при цьому вона зовсім не враховує, що в будинку все зроблене лише за наші гроші.
Що робити – я не знаю. Я просто у відчаї!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.